Постійна рубрика: Можливо вам щось поезія допоможе? ТЕМНОСЛАВ: «Шикуймось враз, наш час прийде, світанок близько, Україно!»

В нашій рубриці для шанувальнів революційної поезії пропонуємо вірші друга Темнослава.

 

Наш світанок

Я знов на березі Дніпра,
Вода загоює всі рани,
Легенька хвиля – як сестра,
Він кличе мене – воїн старий.

До мене лагідно співа,
Затока, наче дім мій рідний.
Я чую почуттів слова,
Міцно стою, бо того гідний.

Лиш тут віддатись можу долі,
Яку писали у віках.
В часописі меча та крові.
Сторінки, що в моїх очах.

Нам доля каже – час іти,
За вітром слід, на поклик сонця.
Я озирнувся, щоб на мить,
Лише на мить забилось серце.

За все, що рідне й дороге
Карпат красу та степу співи.
Шикуймось враз, наш час прийде,
Світанок близько Україно!

Доля
Ніч вкриє, і сон вже на підході,
Закрию очі, щоб трохи відпочити.
Вони зі мною, слава їхня сходить,
Героїв, що дозволили нам жити.

Їх молодість, тепер у наших венах,
Їх погляд у здійнятих кулаках.
Не гладіатори на цезарських аренах,
А воїни, що вижили в віках.

Ти з нами Сірий, я відчув твій крок,
Що надихне на битву в певний час.
І Дзвін вже поряд, слава до зірок,
Ставаймо хлопці, доля йде до нас.

Зграя
В окопі сон – це розкіш для Богів,
А наш окоп – то Києва провулки.
В нас інша юність, інший йде мотив,
І вихід є,що вужчий дірки в голці.

На шлях натрапив, що не йде до раю,
Малюєм вовка на своїй душі.
Зібрала доля з нас безжальну зграю,
В якій є місце обране тобі.

Як крок зробив, то вже повернешся,
Ти не такий, як ті хто править бал.
Вогонь землі та помсту містить серце.
Єднає воля та стрімкий оскал.

 Повстанський дощ
Вечірній дощик – друже мій,
Сідаєш поряд, обіймеш.
Мій брате, бережи наш рій,
І відповідь твоя – авжеж.

Веди нас друже в край надій,
Спрямуй на честі й правди чин.
Не йди далеко, поряд стій,
Секрет наш знаєш ти один.

Повстанська справа – все життя,
Ми йдемо в бій, і доля з нами.
За Україну! В майбуття!
Тріумф наш вже не за горами!

 

Мій друг
На обрій вітер шлях обрав,
Покликав хвилі за собою.
В твоїх очах добро зібрав,
Відвагу вклав – могутню зброю.

Дніпровська діво, друг мій бойовий,
Слова мої маленька крихта.
Того, чим зобов’язаний тобі,
Нехай не покидає щастя зірка.

Спасибі кажу, бо не знаю чим,
Віддячити за дружби подарунок.
Твоя підтримка, нищить суму дим,
Надії тішить світлий візерунок. 

Кожному своє!
І кожному своє,і кожен звір по парі,
Чіпляють за живе, написані рядки.
Але почую знов, ті ноти долі старі,
Що вітер заспівав, малюючи зірки.

Я розіб’ю скрижалі – не треба їх мені,
Я власний є закон з одвічності стихій.
Хтось хоче йти рабом, а ми крокуєм далі,
Нехай Боги спрямують в країну наших мрій.

Нікуди не звертай, а слухай своє серце,
Спали всю кволість в ньому, відчуй, що ти живеш.
Твій шлях зірки осяють, нема на ньому смерті,
А щастя є і воля, як схочеш – то знайдеш!

 Нема життя, але є правда!
Багатство нам слава і щире визнання, Народу, що встане з колін!

Як соромно мені, мій брате,
Дивитись в сиві очі днів.
І що я маю їм Казати?
Про те що ти нам відповів.

На що перетворили землю?
Якими є нащадки снів?
Що бачили повстанці волі,
Піднявши зброї гніву тінь.

Як можна вірити в безодню,
Яку створили ми самі?
Знайти той шлях, що дасть нам волю,
Як ті, хто йдуть за ним – німі?

Ідем боротись!
“Скільки грошей?”
Питання в серце б’є мов сталь.
Спитай Бандеру,
що здобув він,
Коли шукав святий кришталь.

Як будеш ти казати дітям,
Про те, як жив своє життя?
Про те як гроші брав за те що,
Ганьбило волю на віка.

Запам’ятай мій друже слово,
Ніхто із часу не зітре.
На боротьбі за кров ніколи,
Ніхто багатства не знайде!

Лиш тільки лезо має злате,
Меча, що кров твою вібрав.
Нема життя, якщо ти брате,
Його за гроші вже продав!

Багатство нам слава і щире визнання, Народу, що встане з колін!

Кров королів
Наша правда залишить за нами,
Прапорів легкий поступ віків.
Я помер за батьківську справу,
За Вандею та кров королів.

В моїх венах – краса білих лілій,
А в очах – якобістів жахи.
Я ніколи не чув про той страх мій,
Бо від нього вмирали вони.

Перед смертю в обличчя сміявся,
Бо навік моя совість чиста.
І над кожним із них я сміявся,
Для Іуд в пеклі вже є місця.

Ти пробач мене Земле Вандеі,
Що відстояти тебе не зміг.
Та я житиму в тих,хто для неї,
З себе вичавить кров королів!

 

Темнослав
Український Національний Союз

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *