Сучасні антигерої. Або як виконували свої обіцянки народні обранці VI скликання

“Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів”.

Отто фон Бісмарк

Політиків варто оцінювати не за тим, що вони говорять, що роблять напередодні виборів, а за тим, що вже зробили. Втім, напередодні чергових виборів найцікавішим залишається питання – яким з цих трьох критеріїв керуватиметься більшість українців обираючи новий склад парламенту.

Якщо голосуватимуть за тих, хто красиво говорить, то перемогу отримає опозиція. Ще б пак, з опозиції нема чого і спитати – вони ж не при владі. Та й головні опозиціонери за гратами…

Якщо виберуть тих, хто щось робить напередодні виборів, перемогу отримає провладна Партія регіонів. Там “конкретні пацани” і всі позитивні зрушення припишуть саме їм.

А тих, хто спробує керуватися третім принципом – “по тому, що зробили” – чекає невдача. Чому?

Бо якщо спробувати підбити підсумки діяльності українського парламенту останнього скликання, то результати його роботи не заслуговують навіть “трієчки”.

Із загальної кількості обіцяного відсоток виконаного усіма парламентськими партіями коливається у межах 13-15%. А сподіватися, що цей відсоток зміниться – марно. Бо всі свої сили і ресурси депутати наразі витрачають тільки на те, щоб отримати гарантію, що вони знову опиняться в парламенті.

У цивілізованих суспільствах, чи принаймні там, де є розумні політики, нова передвиборча кампанія починається відразу після оголошення результатів виборів, а не за півроку до нових, як в Україні.

То що ж за останні 5 років українцям приніс їх вибір у 2007?

 

Партія регіонів: 8 з 28

На порозі нових парламентських виборів провладна Партія регіонів може “похвалитися” 35% виконаних обіцянок від загальної кількості. Проте такий відсоток пояснюється малою кількістю обіцяного – лише 28 передвиборчих обіцянок. У БЮТу їх було аж 94.

Незважаючи на те, що ця партія є основою парламентської більшості, на виконання передвиборчих обіцянок це суттєво не вплинуло.

Мільйон квартир, обіцяних для молоді, пряма виборність суддів, безкоштовна медична допомога малозабезпеченим – все це та багато іншого не стало пріоритетом для депутатів від ПР.

Самі ж “регіонали” та лідер їхньої фракції в ВР Олександр Єфремов не заперечують, що обіцянки виконані лише частково. Відсоток обіцяного дали пенсійна, податкова та судова реформи.

Проте якість реформ викликає чимало запитань. Адже багато в чому вони суперечать даним обіцянкам.

Наприклад, на вибори “регіонали” йшли з обіцянкою: “кожному пенсіонеру гарантуємо пенсію, що відповідає стажу, кваліфікації та умовам праці. Підтримаємо пенсіонерів, які працюють шляхом виплати і пенсії, і зарплати”.

А в результаті вийшло, що розмір максимальної пенсії обмежено, та ще й закон поширює це обмеження на вже нараховані пенсії. А найгірше – збільшено пенсійний вік.

Щось схоже з податковою та судовою реформами.

Поза увагою залишились і обіцянки стосовно зменшення показника наповнюваності класів, що мали б зберегти 2000 сільських шкіл, і те, що 3 університети мали увійти до світового рейтингу 500 найкращих ВНЗ. Немає і обіцяної оренди житла на 10 років для молодих родин.

 

БЮТ виконав програму на 15%

На парламентські вибори 2007-го Блок Тимошенко йшов з програмою “Український прорив”. Не прорвало.

15% від обіцяного БЮТом – це 10 повністю і 14 частково виконаних обіцянок з 94. У відсотковому значенні – це в половину менше ніж у “регіоналів”, проте це відносний показник.

Як завгодно можна пояснити неможливість виконати обіцянки, які стосувалися ліквідації ПДВ, скасування призову чи судово-правових реформ. Зрештою БЮТ останні два роки перебуває в опозиції, а її лідер Тимошенко за гратами.

Але що завадило виконувати обіцянки попередні 3 роки, до приходу до влади “регіоналів”?

Що могло завадити виконати обіцянку створити “реально діючу систему грантів для талановитої молоді на наукові дослідження”? Чи “місця для проведення дозвілля та розвитку творчості”?

Чи можливо “укомплектування навчальних бібліотек сучасною літературою в необхідній кількості” не можна було виконати через небажання більшості? Дуже сумнівно, що ці пункти з передвиборчої програми є найскладнішими до виконання, чи хоча б можуть викликати спротив парламентської більшості. Тут суть в іншому – не було навіть найменших спроб виконати обіцяне.

А тема житла так само не цікавила фракцію БЮТ. Вони говорили про довгострокові кредити на житло під 2-4% річних на 10-30 років. Їх немає.

Так само як і немає забезпечення доступом до Internet кожного студентського гуртожитку, побудови і функціонування спортивних комплексів, клубів та секцій ВУЗів.

 

НУНС виконала 16 із 61 обіцянок

Найбільша кількість виконаних обіцянок, як не дивно, у фракції, один з лідерів якої наразі у в’язниці.

Так, з 61 обіцянки в передвиборчій програмі НУНСівці виконали 16 пунктів. У відсотках це приблизно чверть. В Україні фракція, яка виконала чверть своїх обіцянок, є найбільш продуктивною.

“Для людей, а не політиків” – так називалася передвиборча програма НУНСу, а пункт №1 у ній полягав у “скасуванні депутатської недоторканності”.

Проте на його виконанні члени фракції особливо не наполягали. Єдиний законопроект, який стосувався скасування депутатської недоторканності, був внесений Іваном Кириленком (БЮТ) і В’ячеславом Кириленком (НУНС) і менш ніж через три місяці був знятий з розгляду.

Пункт про виключення норми про недоторканність вдалося знайти також у законопроекті авторства Яценюка. На цьому вся реальна боротьба з привілеями нардепів закінчилася, і Україна так і залишилася для політиків.

Не сталося і омріяного відкриття “Дитячої лікарні майбутнього”, як і не було покінчено з чергою військовослужбовців на житло і не створено професійну армію.

 

Блок Литвина справився з 4 обіцянками з 64

Похизуватися виконанням обіцяного сьогодні не можуть і в Народній партії спікера Литвина. З 64 обіцянок, з якими вони йшли на вибори, виконано всього 4, і ще 10 частково виконані.

Мрії про безкоштовну вищу освіту, безвідсоткові кредити на житло і погодинну оплату праці відійдуть у небуття із завершенням каденції парламентарів VI скликання.

А як же обіцяне формування ефективної економіки, “яка допоможе забезпечити гідний рівень життя населенню”?

Можливо, вона вже є?

Не можна обійти і обіцянку щодо встановлення соціального стандарту споживання (доступність житла, розумна вартість послу ЖКГ, навчання, лікування тощо). Не виконано. Як і більше 90% програми.

Головна проблема політиків в тому, що вартість виконання обіцянок жодна з політсил не рахує. І не складає плану їх втілення. Напевно, це і є перша ознака того, що ніхто і не збирався ці пункти виконувати.

 

КПУ передвиборчу програму виконала на 7%

Найгірший показник демонструє Комуністична партія України – з 58 пунктів програми реалізовано лише 2, і 4 частково.

Єдине, що залишає Петра Симоненка та його партію “на плаву” – це ностальгія його електорату за Радянським Союзом. Чого вартий лише скандал довкола прирівняння комуністичного прапору до державного та активна участь у ньому комуністів.

Це безперечно збільшує шанси порятунку Компартії від поразки і на наступних парламентських виборах. Хочеться сказати, що продовження такої пасивності і безвідповідальності загрожує їй швидкою політичною “смертю”, але уже шість скликань ця партія долає прохідний бар’єр.

Ба більше, як показують останні соціологічні дослідження, рейтинг КПУ навіть зростає. Хоча, знову ж таки, не за рахунок дотриманого слова. Серед тих, хто не відмовився б іти на вибори, комуністи отримали б 6,2% голосів.

Такий результат можна пояснити падінням рейтингу Регіонів, до яких свого часу перебіг колишній електорат КПУ, який тепер вирішив повернутися назад.

Щодо обіцянок, то комуністи говорили про те, що на базі нині існуючих резиденцій президента та державних дач діятимуть державні центри оздоровлення. Чи варто щось коментувати?

Янукович і далі розширює свої володіння. Та і комуніст Симоненко теж не без гріха, хоч і називає триповерховий особняк у селі Мостище власністю сина, а годинник швейцарської марки Franck Muller – подарунком.

Ситуація з виконанням передвиборчих обіцянок комуністами – це той випадок, коли легше сказати, що вони зробили, ніж навпаки. Буде простіше.

 

                                                                           ***

Закон про політичні партії зобов’язує партії мати передвиборчу програму. Але юридичної відповідальності за її невиконання не передбачає.

Не існує жодного закону, який би вимагав публічної звітності про виконання програм і обіцянок.

Воно й не дивно – хто захоче говорити про те, що не зроблено. Тим більше, що не зроблено більшості з обіцяного.

Катерина Аврамчук,

Українська правда

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *