Сайт Сумської обласної організації УНА-УНСО продовжує публікацію проекту нової конституції України з монархічним устроєм суспільства.
Пропонуємо Розділ V.
Відгуки й пропозиції можете направити за електронною адресою: monarchija@gmail.com
Розділ V. Засади дотримання прав та свобод людини.
Стаття 48.
§1.Не може бути привілеїв чи обмежень для громадян України за ознаками, політичних, соціальних та релігійних переконань, кольору шкіри, статі, соціального походження, майнового стану, місця народження та проживання, за іншими ознаками відповідно до закону.
§2.Не може бути привілеїв чи обмежень для підданих монарха України за ознаками раси, кольору шкіри, статі, соціальних та релігійних переконань, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця народження та проживання, за іншими ознаками відповідно до закону.
§3.Жінці й чоловіку гарантуються рівні можливості для реалізації своїх прав та свобод.
§4.Свобода пересування, вільний вибір місця свого помешкання, вільно залишати територію України може мати обмеження, які встановлюються законом в інтересах національної безпеки, громадського порядку, запобігання чи розкриття злочину, охорони здоров’я, моральності населення або захисту прав та свобод інших людей.
Стаття 49.
§1.Здійснення права свободи совісті та віросповідання може бути обмежене законом в інтересах громадського порядку, охорони здоров’я чи моральності населення або захисту прав та свобод інших людей.
§1.Церкви та релігійні організації, духовні центри яких знаходяться поза меж України, а також не традиційні для української нації та кримськотатарського народу релігійні та штучно створені псевдо релігійні течії не мають права власності в Україні на нерухоме майно, а тільки право користувача за виключенням української греко-католицької церкви, яка має право власності на своє релігійне нерухоме майно.
§2.Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних чи інших переконань, за винятком передбачених законом випадків.
Стаття 50.
§1.Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка. Кожен з подружжя має рівні права та обов’язки в шлюбі та сім’ї.
§2.Одностатеві шлюби в Україні забороняються.
§3.Батьки зобов’язані утримувати й виховувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
§4.Сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.
§5.Насильство над дитиною та її експлуатація, втягування в діяльність, шкідливу для моральності та нормального розвитку дитини, забороняються.
§6.Утримання й виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
§7.Держава заохочує й підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 51.
§1.Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
§2.Не допускається проникнення до житла або до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
§3.У невідкладних випадках, пов’язаних з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду, обшуку.
Стаття 52.
§1.Для здійснення публічних зборів, мітингів, походів та демонстрацій необхідно вчасно сповістити відповідні органи місцевого самоврядування про це відповідно до закону. Обмеження щодо реалізації права на свободу зібрань може встановлюватися судом відповідно до закону й лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я, моральності населення або захисту прав та свобод інших людей.
§2.Вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб може бути обмежене законом про державну цензуру чи іншим чинним законодавством в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я та моральності населення, захисту репутації чи прав та свобод інших людей, запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й неупередженості суду.
§3.Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, та лише в інтересах національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я населення й захисту прав та свобод людини.
§4.Винятки з права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної, електронної та іншої кореспонденції. можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію практично неможливо.
Стаття 53.
§1.Підприємницька діяльність громадян, які мають представницький мандат, обіймають державні посади, є посадовими особами місцевого самоврядування, обмежується Конституцією та законами України.
§2.Держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції, недобросовісна конкуренція. Види й межі монополії визначаються законом.
§3.Надання населенню для вживання чи використання завідома шкідливої продукції чи послуг, втаємничення використання хімічних добавок та генетично модифікованої продукції в продуктах харчування кримінально переслідується відповідно до закону.
§4.Використання примусової праці забороняється, крім роботи чи служби, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний та про надзвичайний стан.
§5.Використання праці жінок та дітей на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.
§6.Мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та неробочі дні, а також інші умови здійснення права на відпочинок визначаються законом.
§7.Тривалість оплачуваної щорічної відпустки не може бути меншою ніж двадцять діб. Вихідні та офіційні святкові дні не враховуються в оплачувані дні щорічної відпустки.
§8. Заборона страйку можлива лише на підставі закону. Порядок здійснення права на страйк, обмеження щодо участі в страйку встановлюються законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав та свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті в страйку.
Стаття 54.
§1.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути не нижчими від визначеного законом прожиткового мінімуму.
§2.Особам, які потребують соціального захисту, житло належного рівня надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Стаття 55.
§1.Вища чи спеціальна освіта є бажаною, але не є обов’язковою для обіймання будь-якої посади в Україні.
§2.Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
§3.Держава забезпечує доступність та безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних та комунальних навчальних закладах.
§4.Держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти різних форм навчання.
§5.Держава забезпечує надання державних стипендій та пільг учням й студентам у встановленому законом порядку.
§6.Заклади повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти та післядипломної освіти різних форм навчання в Україні засновуються та діють виключно на державній чи комунальній формі власності. Заклади неповної середньої освіти, започатковані офіційними організаціями національних меншин України відповідно до закону можуть мати іншу форму власності відповідно до закону.
§7.Будь-які заклади освіти в Україні є відкритими за виключенням специфічних закладів релігійних конфесій відповідно до закону.
Стаття 56.
§1.Медична допомога в державних та комунальних закладах охорони здоров’я надається безоплатно в установленому законом порядку.
§2.Заклади охорони здоров’я засновуються та діють виключно на державній чи комунальній формі власності за винятком приватної практики окремих лікарів відповідно до закону.
§3.Держава забезпечує розвиток лікувальних закладів. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм, а також медичним страхуванням.
§4.Будь-які заклади охорони здоров’я в Україні є відкритими за виключенням науково-дослідних специфічних закладів медичного спрямування відповідно до закону.
§5.Відповідно до закону, оздоровчо-профілактичні заклади в Україні окрім державної можуть мати іншу форму власності, в тому числі й приватну чи колективну. Безкоштовне використання природних ресурсів у таких приватних чи колективних закладах обмежується, а також обмежується число найнятих працівників до десяти осіб, зайнятість у таких приватних чи колективних прибуткових закладах на громадських засадах забороняється.
§6.Фармація в Україні та розповсюдження ліків є виключно державною формою власності відповідно до закону.
Стаття 57.
§1.Держава дбає про розвиток фізичної культури та спорту.
§2.Заклади фізичної культури та спорту засновуються та діють виключно на державній чи комунальній формі власності за винятком окремих спортивних секцій відповідно до закону.
§3.Національні та регіональні заклади фізичної культури та спорту не залучають до своєї діяльності іноземців чи осіб без громадянства.
§4.Заклади фізичної культури та спорту не можуть виконувати функції шоу-бізнесу.
Стаття 58.
§1.Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду історичній та культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
§2.Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду довкіллю, відшкодовувати завдані ним збитки.
§3.Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
§4.Заклади санітарії в Україні засновуються та діють виключно на державній чи комунальній формі власності.
Стаття 59.
§1.Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому поводженню чи покаранню відповідно до вимог Конституції та законів України.
§2.Жодна людина в Україні без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 60.
§1.Закони та інші нормативно-правові акти, що стосуються прав, свобод та обов’язків людини в Україні, мають бути оприлюднені в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
§2.Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
§3.Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
§4.Ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі.
§5.Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у визначеному законом порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.
§6.Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
§7.Ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності за відмову давати свідчення або пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
§8.Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним засобом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
§9.Закони та інші нормативно-правові акти в Україні не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи чи в будь-який інший спосіб поліпшують її становище, а також у випадках, пов’язаних зі збереженням конституційного ладу в Україні та її цілісності, історичної справедливості щодо України.
§10.Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення окрім випадків, пов’язаних зі збереженням конституційного ладу в Україні та її цілісності, історичної справедливості щодо України.
§11.Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду й тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
§12.У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом державні органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого впродовж двадцяти чотирьох годин з моменту фактичного затримання має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо впродовж двадцяти чотирьох годин з моменту її фактичного затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
§13.Кожному заарештованому в Україні чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви затримання чи арешту, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто чи користуватися правовою допомогою захисника.
§14.Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено вказаних нею родичів або інших осіб.
§15.Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура.
§16.У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну й моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
§17.Протиправні дії суддів, в тому числі й помилки, доведені в законному порядку, підлягають переслідуванню в судах присяжних відповідно до закону та караються суворіше, ніж такі ж дії іншої людини.
Стаття 61.
§1.В умовах воєнного або надзвичайного стану відповідно до закону чи нагальної необхідності, визначену монархом України чи радою національної безпеки України, можуть установлюватися окремі обмеження прав та свобод з зазначенням строку дії цих обмежень.
Петро Перепуст. Далі буде.
Підготував Ігор Гутенко.
