Українська монархія. Нова конституція України, розділ І.

Сайт Сумської обласної організації УНА-УНСО продовжує публікувати проект нової конституції України з монархічним устроєм суспільства.

Подаємо перший розділ цього проекту конституції України.

Відгуки й пропозиції можете направити за електронною адресою: monarchija@gmail.com

Проект (розширений).

Конституція України.

Український народ, враховуючи багатовікову історію українського державотворення, на основі здійсненого українською нацією права на самовизначення, виражаючи свою суверенну волю, піклуючись про збереження, укріплення й розвой соборної України, дбаючи про забезпечення прав та свобод людини, утвердження соціальної справедливості, прагнучи розвивати та зміцнювати соціальну правову Державу, сповнюючись відповідальності перед Богом, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, стверджує цю Конституцію України – Основний Закон України.

Розділ І. Засади конституційного ладу.

Стаття 1.

§1.Україна – суверенна й незалежна, соборна, соціальна правова держава.

§2.Україна є монархічною державою – королівством на чолі з королем (королевою) всіх українців – монархом України.

Стаття 2.

§1.Україна є унітарною державою української нації та кримськотатарського народу, суверенітет України поширюється на всю її територію.

§2.Територія України в межах існуючого кордону є єдиною, цілісною та недоторканною.

§3.Українська Держава не відмовляється від своїх етнографічних та предковічних українських земель.

Стаття 3.

§1.Носієм суверенітету та єдиним джерелом верховної влади в Україні є автохтони України на своїх етнічних землях – українська нація та кримськотатарський народ.

§2.Право визначати чи змінювати конституційний лад в Україні належить виключно українській нації та кримськотатарському народу й не може бути ніким узурповане.

§3.Українська нація та кримськотатарський народ добровільно делегують своє право верховної влади в Україні особі законного монарха України на вічні часи.

Стаття 4.

§1.Україна є суспільним згромадженням на території України.

§2.Україна є самодостатньою державою й направляє свою діяльність на утвердження, добробут та розвиток громадянського суспільства.

§3.ВУкраїні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

§4.Територіальний устрій України ґрунтується на засадах збалансованого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Стаття 5.

§1.Людина, її життя й здоров’я, честь та гідність, недоторканність й безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

§2.Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

§3.Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

§4.Утвердження й забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 6.

§1.Державна влада в Україні здійснюється на засадах всеохоплюючого монархічного управління, а також розподілу її на представницьку, виконавчу та судову.

§2.Межі повноважень монархічного управління та органів представницької, законодавчої, виконавчої й судової влади встановлюються Конституцією та законами України.

§3.Ніхто не може узурпувати владу в державі.

Стаття 7.

§1.Збереження генофонду української нації та кримськотатарського народу є обов’язком держави.

§2.Держава забезпечує консолідацію й розвиток української нації та кримськотатарського народу, їх історичної свідомості, духовності, традицій та культури.

§3.Держава дбає про задоволення національно-культурних та мовних потреб українців та кримських татар, які мешкають за межами України.

Стаття 8.

§1.Історична й культурна спадщина в Україні охороняється законом.

§2.Держава визнає єдину національну помісну християнську українську православну та єдину кримськотатарську мусульманську церкви як державотворчі.

§3.Україна опікується діяльністю державотворчих релігійних конфесій відповідно до закону.

§4.Будь-яка ідеологія не може бути визнана як обов’язкова для людини в Україні.

§5.Церкви та релігійні організації, духовні центри яких знаходяться поза меж України, а також не традиційні для української нації та кримськотатарського народу релігійні та штучно створені псевдо релігійні течії в Україні відокремлені від держави та обмежені в своїй діяльності відповідно до закону.

Стаття 9.

§1.Державною мовою в Україні є українська мова.

§2.У місцях компактного проживання кримських татар в Україні державною мовою поряд з українською є кримськотатарська мова.

§3.Держава забезпечує всебічний розвиток та функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

§4.Держава забезпечує всебічний розвиток та функціонування кримськотатарської мови в усіх сферах суспільного життя на всій території компактного проживання кримських татар в Україні.

§5.Застосування української та кримськотатарської мови в Україні гарантується Конституцією та законами України. Офіційне використання інших мов в Україні забороняється, окрім мов міждержавного спілкування відповідно до закону.

§6.Держава сприяє вивченню мов міждержавного спілкування.

§7.Офіційнгою мовою міжнародного спілкування в Україні є українська та кримськотатарська мови.

Стаття 10.

§1.Держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні, що визначається Конституцією та законами України.

§2.У закладах культури та освіти, засобах масової інформації, в інших закладах та установах офіційних утворень національних меншин України використовується їх національна мова як панівна. Використання інших мов, окрім, частково, державної мови та мов міждержавного спілкування забороняється відповідно до закону.

Стаття 11.

§1.В Україні існує єдине громадянство.

§2.Підстави набуття та припинення громадянства України визначається Конституцією та законами України.

Стаття 12.

§1.В Україні визнається та діє принцип верховенства права.

§2.Джерелом права в Україні є Конституція України.

§3.Конституція в Україні має найвищу юридичну силу.

§4.Закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України та повинні їй відповідати.

§5.Норми Конституції України є нормами прямої дії.

§6.Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини в Україні безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 13.

§1.Укази монарха України та закони України мають вищу юридичну силу стосовно підзаконних нормативно-правових актів та регулюють найважливіші суспільні відносини.

§2.Указами монарха України та законами України відповідно до вимог Конституції України визначаються:

1) статус громадянина України;

2) права та свободи людини, гарантії цих прав та свобод, основні обов’язки людини;

3) права корінних народів та національних меншин;

4) статус іноземців та осіб без громадянства;

5) порядок застосування мов;

6) засади утворення та діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;

7) порядок використання й захисту державних символів;

організація та порядок здійснення державної влади й місцевого самоврядування;

9) організація та порядок здійснення виборів, референдумів;

10) організація та порядок діяльності верховної ради України;

11) організація та діяльність органів державного управління, виконавчої влади, основи державної служби, органів державної статистики та інформатики;

12) державна бюджетна система України, система оподаткування, податки та збори, засади створення й функціонування кредитування та інвестицій, порядок утворення й погашення державного внутрішнього й зовнішнього боргу, порядок випуску в обіг державних цінних паперів, їх види й типи;

13) основи національної безпеки, організації збройних сил України та організації забезпечення громадського порядку;

14) правовий режим державного кордону;

15) правовий режим воєнного та надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

16) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація та діяльність прокуратури, органів дізнання та слідства, органів та установ виконання покарань, основи організації та діяльності прокуратури;

17) засади цивільно-правової відповідальності, визначення діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них;

18) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту та зв’язку;

19) основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці та зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури й охорони здоров’я, екологічна безпека;

20) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

21) статус міст;

22) одиниці міри й ваги, порядок встановлення державних стандартів;

23) правовий режим власності;

24) правові заходи й гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

25) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

26) порядок утворення та функціонування вільних та інших зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

27) інші важливі врегулювання, що необхідно для ефективного функціонування держави.

Стаття 14.

§1.Державні органи та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

§2.Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення, суверенітету держави, її національних інтересів та безпеки завдяки підтриманню мирної та взаємовигідної співпраці з членами міжнародного співтовариства згідно з загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права.

§3.Україна самостійно вирішує питання про вступ чи приєднання до міжнародних організацій, політичних й економічних міждержавних об’єднань та вільний вихід з них.

§4.Чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана законом та стверджена монархом України, є частиною законодавства України.

§5.Укладення міжнародного договору, який суперечить Конституції України забороняється.

§6.Якщо міжнародний договір встановлює інші правила, ніж передбачені законодавством України, застосовується законодавство України.

§7.Всі договори з державами, що їх укладено в минулому з метою обмеження суверенітету України або відірвання від неї її територій, українська держава не визнає.

Стаття 15.

§1.Фундацією всіх статків в Україні, в тому числі й інтелектуальних, визнається суспільне згромадження української держави.

§2.В Україні визнається, що особа суспільного згромадження української держави набуває свої статки завдяки належності її до цього згромадження з використанням його потенціалу.

§3.В Україні встановлюються обмеження на статки відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 16.

§1.Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

§2.Право приватної власності на землю в Україні забороняється на вічні часи.

Стаття 17.

§1.Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони України є об’єктами права власності української нації та кримськотатарського народу.

§2.Від імені української нації та кримськотатарського народу права власника об’єктів власності української нації та кримськотатарського народу здійснює монарх України в межах, визначених Конституцією та законами України.

§3.Користування природними ресурсами, що є об’єктами права власності української нації та кримськотатарського народу встановлюються Конституцією та законами України.

§4.Земля в Україні надається в оренду виключно громадянам України чи підданим монарха України відповідно до закону.

Стаття 18.

§1.Поряд з державною власністю в Україні функціонує право приватної та колективної власності в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

§2.Власність іноземних держав, їх установ, підприємств, організацій та громадян на нерухоме майно в Україні забороняється.

§3.Власність зобов’язує. Використання власності не повинно завдавати шкоди правам, свободам й гідності людини, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію.

§4.В Україні забороняється незаконний обіг наркотичних та психотропних засобів.

§5.Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

§6.Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Стаття 19.

§1.Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної, ідеологічної та культурної багатоманітності.

§2.В Україні забороняється діяльність одноосібно чи об’єднань, що пропагують людиноненависницьку, расистську та шовіністичну ідеології, а також об’єднань чи філій таких закордонних політичних партій чи організацій відповідно до закону.

§3.В Україні забороняється діяльність таємних міжнародних чи закордонних організацій та установ, масонських лож тощо та їх представників.

§4.Держава гарантує свободу громадської та політичної діяльності, не забороненої Конституцією та законами України.

§5.В Україні встановлюється державна цензура щодо аморальних проявів відповідно до закону.  Політична цензура в Україні забороняється.

Стаття 20.

§1.Захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є пріоритетними функціями держави, справою всієї української нації та кримськотатарського народу.

§2.Інформаційний простір України є надбанням держави й належить до сфери національної безпеки.

Стаття 21.

§1.Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

§2.Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

§3.За віддання й виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 22.

§1.В Україні застосовується публічна смертна кара за зраду батьківщині, незаконне зберігання й розповсюдження наркотиків та психотропних засобів, отримання державним службовцем хабара чи незаконного привласнення державного майна в особливо великому розмірі, розвиток корупції, в інших виняткових випадках відповідно до закону. Страта здійснюється не раніше, ніж після сплину п’ятирічного терміну від дня такого законного рішення.

§2.В Україні застосовуються тілесні покарання відповідно до закону.

§3.В Україні забороняються тортури та незаконні психологічні впливи.

Стаття 23.

§1.Державними символами України є особа монарха України з його відповідними монаршими атрибутами, державний прапор України, державний герб України та державний гімн України.

§2.Державний прапор України – стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг жовтого вгорі та синього внизу кольорів.

§3.Малий державний герб України – тризуб-корона золотої барви на синьому щиті.

§4.Великий державний герб України визначається спеціальним рішенням монарха України.

§5.Державний гімн України – національний гімн “Ще не вмерла України і слава, і воля” на музику Михайла Вербицького зі словами Павла Чубинського в редакції, визначеній указом монарха України.

§6.Духовний гімн України – гімн “Боже великий, єдиний, нам Україну храни” на музику Миколи Лисенка зі словами Олександра Кониського в редакції, визначеній указом монарха України.

§7.Духовний гімн кримськотатарського народу визначається його меджлісом  в редакції, визначеній його рішенням та стверджений монархом України.

Стаття 24.

§1.Монарші атрибути в Україні визначаються спеціальним рішенням монарха України.

§2.Опис державних символів України та монарших атрибутів України, порядок їх використання встановлюються спеціальним рішенням монарха України.

§3.Кожен зобов’язаний шанувати державні символи України й відповідати за такі порушення відповідно до закону.

Стаття 25.

§1.Грошовою одиницею України є гривня – національна валюта, потенціал якої забезпечується відповідно до закону.

§2.Статус національної та будь-якої іноземної валюти в Україні як товару забороняється відповідно до закону.

Стаття 26.

§1.Столицею України є місцезнаходження резиденції монарха України.

§2.Вищі державні органи влади знаходяться в столиці України або в місці, визначеному монархом України.

Петро Перепуст

Підготував Ігор Гутенко.