9 травня – день перемоги?

Бездумне, патетичне чіпляння георгієвських стрічок, смішить та дратує. Ця картинка у традиціях натуралізму ілюструє справжній стан справ. Із засміченими американським кінематографом та культурою мізками, не тямлячи нічого у історічному процесі, радо сприймаючі будь-які “істини” не вимагаючи доказів, молодики обвішуються стрічечками та пишаються.

І чути тільки штампи, повторювані їх батькам та передані їм у спадок. Ті, хто бачили все на власні очі, і ще перебувають у здоровому глузді, напевне, не стануть афішувати награну радість. Радість у них одна була: що це скінчилось. Continue reading “9 травня – день перемоги?”

Козацький чорний ангел

Можна говорити про реальну можливість поновлення козацького ладу, козацького управління й козацького стану поселян в разі, коли б Махновщина перемогла на землях Запорізької Січі і частини Слобожанщини. 

Махно й махновщина десятки разів займала сторінки публікацій і досліджень українських та іноземних істориків. Зазвичай з часів Чека і ГПУ прийнято вважати цей рух бандитським, а ватажків його — кримінальниками під анархістським прапором. Маючи змогу працювати з багатьма матеріалами першоджерел, споминами активних учасників, а головне вивчаючи повстанські селянські війни проти білих та червоних москалів 1917—1922 років в Україні загалом, автор як історик докорінно не погоджується з трактуванням Махновщини як явища виключно шкідливого й антиукраїнського по своїй суті. Закидаючи Нестору Махну та його бойовикам організацію замаху на Петлюру, бої з січовими стрільцями, знищення державного апарату гетьманщини на Катеринославщині й Херсонщині, водночас ніхто ще належно не оцінив організаційного таланту гуляйпільського батька та його штабу у відтворенні за часів революції і громадянської війни козацької військової організації на теренах бувшої Запорізької Січі й Слобідської України, фактичного відновлення тут козацького стану за власною ініціативою і власними силами місцевих селян-українців. Continue reading “Козацький чорний ангел”

Як донецькі “противсіхи” розтрощили Російську імперію

Нині минає річниця становлення найвідомішого “противсіха” української історії. У травні 1919 року Нестор Махно починає війну на два фронти – проти білих військ російської імперії та проти червоної Москви. 

У підручниках історії нині вивчають цілковито маріонеткову “Донецько-Криворізьку радянську республіку”, що була проголошена за наказом більшовицької Москви і так само за наказом згорнута. 

Та ця “республіка” закінчилася рівно тоді, коли війська кайзерівської Німеччини і УНР у 1918 році майже без опору доїхали залізницею до східних кордонів України. 

Натомість реально існуючу “Південноукраїнську трудову федерацію” Махна, яка два роки відбивалася від переважаючих сил білих і червоних російських армій, спіткало незаслужене забуття.  Continue reading “Як донецькі “противсіхи” розтрощили Російську імперію”

ВСЕ і НЕГАЙНО

Продовжуємо публікувати матеріали, які друкувалися в наших організаційних виданнях. Ветерани Організації, пам’ятаючи славні і буремні дев’яності роки вже минулого століття (коли все тільки починалося), знають, що Наша публіцистика завжди відрізнялася своєю гостротою і нестандартністю, так само як і діяльність (теорія не розходилася з практикою).

Наразі пропонуємо вашій увазі статтю «Все і негайно» з нашої київської газети «Замкова гора» за 1990 рік тоді ще голови СНУМу (націоналістичного) Дмитра Корчинського, якого потім ми називали паном Провідником.  Приймаючи до уваги всі нюанси пов’язані з цією людиною, і при всій повазі до Організації, до якої ми належимо з дев’яностих років, авторство може бути лише одне: УНА-УНС-УНСО. Тобто автор – та родина, «контора», Організація.

Подаючи ці матеріали з нашого організаційного архіву і перечитуючи їх разом з вами, маємо на меті (згадуючи Наше з Цитатника «Ностальгія – дух революції»), те щоб Ветерани разом з новітнім та прийдешнім поколіннями унсовців набралися славного духу бурхливих дев’яностих, згадали ту Нашу Справу, яку ми починали на самому початку становлення Організації, для її продовження сьогодні і надалі.     Continue reading “ВСЕ і НЕГАЙНО”

Мілітарні наслідки “мирного врегулювання” в Придністров’ї

Україна програла в Придністров’ї. УНСО ПМР, – властиво, єдине знаряддя українських впливів, – були витіснені з політичної арени спільними зусиллями Кишиніва, Москви, Тирасполя і… Києва. Вояки УНСО разом з козаками та ополченцями з подачі високих сторін, що домовляються, стали якоюсь міфічною, третьою силою, котра одна перешкоджає молдаванам і слов’янам злитися у братерському єднанні на купах тіл. Тим самим 23.07.92 р. в Москві відбувався новий Мюнхен, наслідки якого ще не раз стрясатимуть південний схід Європи. Continue reading “Мілітарні наслідки “мирного врегулювання” в Придністров’ї”

TROJASKA UKRAINA MARE *

(* “Хай живе Велика Україна” –

Напиc, зроблений румунською мовою на бетонних блоках своєї барикади унсовцями.

Напис добре було видно супротивнику.)

 

  Без практики збройної боротьби

  програмові засади є пашталаканням.

На початку квітня 1992 р., вперше після 40-а річної перерви після УПА, українські збройні формування ступили на поле бою. Відбулося це під тими ж червоно-чорними стягами за ті ж ідеї соборності та захисту національних інтересів. Відтоді пройшло вже 12-ть років. Та річ не в датах. Якщо нам і варто було згадати ті дні, то не як привід для відзначення чи святкування, а щоб знати про них кожному з нас. Адже для багатьох рядових унсовців ті події навіть зараз лишаються малознаними. Ця військова компанія принесла Організації перший мілітарний досвід який має бути узагальнено та збережено. Він повинен належати кожному члену УНА-УНСО, адже за нього було заплачено кров’ю. Українською кров’ю і зокрема унсовською. Військова штука не є догматом, але і в епоху комп’ютерних та космічних технологій в ній завжди залишаються незмінними елементи, засвоєні ледь не з античних часів. Тож і досвід 92-го року іще буде актуальним принаймні до кінця століття. Звісно це не “Верденська м’ясорубка” і характер бойових дій тут великою інтенсивністю не відзначався, але ж справа не тільки в кількісних характеристиках. В тім то річ, що Кавказ для УНСО вже був потім. А от бойове хрещення відбулося саме тут. Continue reading “TROJASKA UKRAINA MARE *”

Придністров’я – 92

Як відомо, у цьому році минає 20-та річниця Придністровської епопеї УНСО. Це досить цікава сторінка в новітній історії національно-визвольних змагань українського народу, а саме захист українців Придністровсько-Молдавської Республіки проти румуно-молдавських окупантів.

Тоді, навесні-влітку 1992 роки, члени УНСО, пам’ятаючи старе добре правило «Свій – до свого –  по своє», зі зброєю в руках надавали братню допомогу українцям-придністровцям.   

Ця солідарність з боку УНСО була досить помітною на відміну від тодішньої влади та опозиції з демократичного табору, які просто зрадили прагнення населення Придністровсько-Молдавської Республіки, більшість якої складають українці, повернутися до складу Української держави.

Згадуючи сьогодні ті події,  пропонуємо вашій увазі декілька матеріалів для ознайомлення (для внутрішнього та службового користування). Continue reading “Придністров’я – 92”

Хай живе Першотравень – всенаціональне свято праці!

 “Гомін Краю” – одне з робітничо-селянських видань Організації українських націоналістів (ОУН).

Одним з керівників редакції газети “Гомін Краю” як і ще одного часопису для українського пролетаріату “Гомін басейну” був Степан Ніклевич, псевда:”Вірко”, “Вірчин Степан”. Народився 3 жовтня 1912 року у місті Борислав (Львівська область). Член ОУН з початку 1930-х, референт Юнацтва повітового проводу Дрогобиччини. Активний у громадському житті, зокрема, керував “Соколом” у Бориславі, був одним з керівників Товариства українських робітників “Сила”. Від 1936 – керівник Юнацтва ОУН у м. Львові, з 1937 – студент гуманістичного факультету Львівського університету. Continue reading “Хай живе Першотравень – всенаціональне свято праці!”