Червоний терор повертається?

За це нинішня влада й шанує Фелікса Дзержинського.

Й не допускає навіть думки про, не те що вилучення, а навіть легке псування пам’ятників цьому майже герою України, що, певно, має бути це звання присвоєне Ф.Дзержинському найближчим часом замість «скасованого» Героя Нації Степана Бандери.

На світлині: Меморіальний хрест у Дніпропетровську «Мільйонам вбитих голодом та знищених у концтаборах комуністичною владою 1917-91 рр.». Цей пам’ятник встановлював у дев’яностих роках Сумський владика Мефодій, будучи тоді кліриком Дніпропетровської єпархії.

А в Запоріжжі уже п’ятий день утримують в ізоляторі “свободівця” пана Юрія Гудименка за звинуваченням в облитті фарбою пам`ятника Ф.Дзержинському.

А це значить, що сучасна українська влада шанує постать, Ф.Дзержинського, який має бути взірцем для неї – на те й уберігає і цей пам’ятник, і топоніміку, пов’язану з іменем Ф.Дзержинського майже по всій Україні.

То хто ж це такий та чим він славетний?

Фелікс Едмундович Дзержинський на призвістко Залізний Фелікс, партійне псевдо Яцек — радянський засновник ВЧК, один з організаторів «червоного терору». Один з винахідників концтаборів, чим скористувалися німецькі нацисти – учні більшовицьких заплічних діл майстрів.

Червоний терор — масовий терор, здійснюваний більшовиками проти широких соціальних груп, які були оголошені «класовими ворогами», або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності.

Імена провідників червоного терору – це В. І. Ленін, Ф. Е. Дзержинський, Я. М. Свердлов, Г. І. Петровський та інші комуністичні «лицарі» з великої дороги (до комунізму).

Лише одна особлива комісія генерала Денікіна з розслідування більшовицьких злочинів, оцінює кількість загиблих у 1 766 118 осіб, з них 28 єпископів, 1215 священнослужителів, 6 775 професорів й вчителів, 8 800 докторів, 54 650 офіцерів, 260 000 солдат, 10 500 поліцейських, 48 650 поліцейських агентів, 12 950 поміщиків, 355 250 представників інтелігенції, 193 350 робітників, 815 000 селян. А скільки жертв не обліковано в анналах історії?

На території України червоний терор розпочався в січні 1918 року з вторгненням червоногвардійських загонів Муравйова. З цього моменту насильство й терор стали основними методами утвердження тут Радянської влади. За висловом В. Г. Короленка, Арешти та позасудові розстріли під приводом боротьби з контрреволюціонерами тут стали звичним, «побутовим явищем» радянської дійсності.

Дії червоногвардійців в Україні відрізнялися особливою жорстокістю. Наприклад, Харківське ЧК використовувало скальпування та «знімання рукавичок з кистей рук», в Полтаві й Кременчуці священнослужителів саджали на кіл. У Катеринославі застосовували розп’яття й побиванням каменями, в Одесі офіцерів прив’язували ланцюгами до дощок, вставляючи в топлення й жарячи, або розривали навпіл колісьми лебідок, або опускали по черзі в казан з окропом й у море.

Мельгунов приводить такий опис так званих «людських боєнь» у Києві:

Уся підлога великого гаража була залита кров’ю, яка стояла на кілька дюймів, змішаної в жахаючу масу з мозком, черепними костями, жмутами волосся й іншими людськими залишками. Стіни були заляпані кров’ю, на них поруч з тисячами дір від куль налипнули частки мозку й шматки головної шкіри. Жолоб у чверть метра ширини й глибини й приблизно в 10 метрів довжини був упродовж до верху наповнений кров’ю. Поруч з цим місцем жахів у саду того ж дома лежали наспіх поверхово зариті 127 трупів останньої бойні. В усіх трупів розмозжені черепи, в багатьох навіть зовсім розплющені голови. Деякі були зовсім без голови, але голови не відрубувалися, а відривалися.

Чисельною є група матеріалів преси про діяльність ВЧК або червоний терор більшовиків в Україні 1919 р. Про розстріли в Києві, Харкові, Вінниці, Житомирі та інших містах України, про жертви «чрезвичайки», як називали цю комісію в народі, свідчили майже усі періодичні видання в Україні. Єврейські погроми «чрезвичайок» в Україні були явищем, повз яке не могла пройти жодна газета.

Жертвами більшовицького терору в Києві, Одесі та інших містах стали: ректор Української Академії Мистецтва О.Мурашко, відомий письменник Д.Маркович та поет В.Чупринка, тисячі інших, про що писала газета «Рідне слово» в статті «Жертви «чрезвичайки» серед українців».

«Середньовічним жахом лунає від звісток та дій «чрезвичайки», які доходять до нас з Харкова», – так починається стаття «Страхіття Харківської ЧК» в газеті «Шлях». А в публікації «Розкриття Київської «чрезвичайки» після баченого автор твердить, що в камерах будинку по Садовій, 5 «творилось не звичайне вбивство, тут панував «червоний терор».

Й. В. Сталін, який очолив ЦК ВКП(б) у 1922 році став за його ж власним визначенням «гідним продовжувачем справи Леніна». Нова хвиля терору розпочинається після згортання НЕПу.

У 1929 році Сталін закликав до «ліквідації куркульства як класу», що ознаменувало початок розкуркулення, від якого, за сучасними даними СБУ постраждало близько 500 тис. осіб.

Червоний терор гучно прокотився Україною, проливаючи кров мільйонів безневинних українців.

Петро Перепуст – один з організаторів зняття в 1991 році чавунного височенного пам’ятника Ф.Дзержинському на Луб’янці, що перед парадним входом центрального офісу ВЧК-НКВД-КГБ-ФСБ у Москві.

Українська Національна Асамблея, місто Суми.

http://www.unso.loc Email: luka100luka@ukr.net, una-unso_sumy@ukr.net, perepust@ukr.net

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *