Християнство й астрологія. Частина І.

Сайт Сумської обласної організації УНА-УНСО розпочинає публікацію статті «Християнство й астрологія».

За ініціативи Сумського відділення Ставропігійного братства Святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого Української Православної Церкви Київського Патріархату, співавторами якої є член УНА-УНСО академік пан Петро Перепуст та клірик Сумської єпархії УПЦ Київського Патріархату ієрей Артемій Юрчук.

Сучасний погляд авторів на астрологію значною мірою відмінний від більшості побутового сприйняття цієї теми.

Пропонуємо першу частину цього доробку.

І сказав Бог: нехай будуть світила

на тверді небесній для освітлення землі

і для відокремлення дня від ночі

і для знамень, і часу, і днів і років.

(Бут. 1, 14)

Зважаючи на те, що християнство в наш час переживає випробування своєї моці через активізацію диявольських сил, які набувають різноманітні види й прояви аби всіляко нашкодити людству й занурити його в гріхопадіння, а кожну людину звернути на манівці з праведного шляху, який вказує Церква Ісуса Христа, то постала нагальна необхідність розібратися в хитросплетінні різних псевдо теологічних течій сучасності, в тому числі й астрології.

Для того, щоб з’ясувати суть цього ганебного явища в історії цивілізації маємо всебічно дослідити причини, які спонукають суспільство до заняття астрологією, а також ознайомитися з витоками та історією її розвитку впродовж існування людства.

Доцільно зважити відношення до астрології науковців та науки вцвілому в різні періоди розвитку наукової думки, а особливо в теперішній час. Завдяки розквіту технологічного прогресу ми маємо можливість всебічно вивчити фізичні явища природи, якими так підступно маніпулюють астрологи.

Актуальним є дослідження астрології, як суспільного явища, актуальним є відношення до цього християнської церкви – і в наш час, і впродовж існування християнства, а також у дохристиянську добу. Особливо важливо з’ясування причин цього явища в наш час, що безпосередньо стосується відродження Православної віри нашого народу.

Слід також зазначити, що українська філософська думка не оминула своєю увагою астрологію. Українське суспільство має особливе бачення з цього приводу, бо український народ є чи не найстародавніший у світі й тому має величезний досвід з окультних вчень та астрології зокрема.

Чи не найважливішим значенням у дослідженні астрології є православне бачення причин цього явища, коли, через відсутність належної віри, людина може збочитися на манівці, повіривши лжепророкам, лицемірам та фарисеям.

1. Астрологія, витоки та предмет.

Астрологія є відома з давніх часів псевдонаука, що визначає безпосередній зв’язок між розташуванням й рухом небесних тіл та явищами суспільного життя, долею, таке інше.

Енциклопедичний словник Блокгауза стверджує, що астрологія – уявна наука, яка намагається пророчити майбутнє окремих особистостей та людства зі спостережень над положенням світил на небі. Виділяють натуральну та юдиціарну астрологію. Натуральна астрологія переймається впливом світил на тваринний та рослинний світ. Юдиціарна астрологія намагається пророчити за взаєморзташуванням світил долі як народів, так й окремих людей.

За твердженнями астрологів небесні тіла не тільки впливають на історичні події, долю окремої людини та цілих народів, а й визначають, можна сказати – „планують” це наперед. Але християни вважають, що, звертаючись до астрологічних систем забобонна особа сама віддає себе в рабство безсловесним творінням Божим – планетам й зіркам та навіть не стільки їм, скільки химерним й безґрунтовним прогнозам та порадам астрологів.

Преподобний Максим Грек говорив: „Творець одарив нас свобідною волею і ми панівні над своїми ділами, а всі зірки підпорядковані людині тому, що всі вони створені заради людини, щоб служити їй, а не володіти людиною”.

Самі ж маги-окультисти відносять астрологію до однієї з так званих окультних наук.  До цього слід додати, що всі трактати з ритуальної магії XII–XIX століть містять астрологічні розділи. Навіть такий корифей та прихильник „наукової” астрології, як С.А. Вронський вказує на надзвичайну важливість для успіху астрологічного прогнозу володіння астрологом ясновидінням та іншими паранормальними здібностями, що завжди відносилися й понині відносяться до області магії. А Френсіс Кінг підкреслює: „Магія, за визначенням самих окультистів, також являє собою, між іншим, мистецтво зміни стану свідомості”.

Для богонатхненних авторів Біблії та отців церкви астрологія була складовою частиною чаклунства та волхвування (магії). Про це, наприклад, сказано в пам’ятнику ранньохристиянської писемності кінця I – початку II століття „Повчання дванадцяти апостолів” де  наголошується, що не можна мати справи з прикметами, тому що вони ведуть до ідолопоклонства, а також ні з чаклуном, ні з астрологом, ні з магом та не випробувати бажання бачити їх, тому що всі вони породжують ідолопоклонство.

Отже, астрологія без магії – це такий же нонсенс, як сірководень без сірки. Отже, всі викривальні слова пророків, усі канонічні виступи проти чаклунів та магів в однаковій мірі відносяться й до астрологів.

Корені магії та всіх окультних наук сягають у далеке минуле. Час її зародження представники деяких християнських церков відносять до періоду життя Каїна та його нащадків. У Біблії сказано, що „…коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки, тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав. І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому, що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років. У той час на землі були велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди”.(Бут. 6,1-4)

Посилаючись на тлумачення цього епізоду в Біблії деякими отцями та вчителями церкви (напр. Іустин Філософ, Іриней, Афінагор, Тертуліан, Амвросій Медіоланський та ін.), а також на апокрифічну книгу Еноха, вважають: „…”сини Божі” – це духовні істоти, що ввійшли в злочинний союз з людськими жінками й навчили їх чаклунству та заклинанням. Від цього „сталося велике нещастя”.(Енох,7,8)

Сучасні думки щодо зародження астрології різняться своїм змістом. Наведемо приклад розуміння виникнення астрології, що описано в книзі московського попа Радіона.

Ось, як вважають про це в Московській патріархії.

Оскільки шлюб у Біблії нерідко позначає єднання з Богом(Ос.2,16; Еф.5,22-23), то в шлюбі духів та людей можна вбачати символ зародженого поганства з його шануванням демонів – поганських богів, магією, астрологією й іншими видами чаклунства. Тут гріховна людина намагається проникнути в таємниці світу незалежно від волі Творця, стати богом без Бога. Тобто повторюється спокуса Єви в Едемі, коли Сатана, з’явившись Єві у вигляді змія, спокусив її скуштувати заборонений плід, пообіцявши, що після цього вони з Адамом стануть як „боги”, що знають добро та зло.(Бут.3,4-5) Але замість того, щоб стати як „боги”, просто побачили, що вони голі й піддалися великим нещастям за зраду Бога та зв’язок з Сатаною.

Так і у випадку з магією – отримавши заборонене знання, принесене падшим ангелом з вищих сфер, вони потрапили під ще більший його вплив та ще далі віддалилися від Бога.

Відповідно до церковного переказу чини ангельські розділяють на три ієрархії – вищу, середню та нижчу. Кожну ієрархію складають три чини. У вищу входять серафими, херувими, престоли. Середню ангельську ієрархію складають господства, сили, влади. В нижчу входять начала, архангели й ангели. Всі чини небесних сил носять загальну назву ангелів – за суттю свого служіння. Господь відкриває свою волю вищим ангелам, а вони, в свою чергу, просвіщають інших. Таким чином, таємниці Божі йдуть внизспадаючою ієрархією від серафимів до ангелів, причому кожна наступна ієрархія посвячується тільки в ті знання, що здатні осягнути їх на відповідному рівні свого духовного розвитку.

Людина, поєднуючись з Богом, Духом Святим, цим же Духом пізнає й таємниці Божі, отримує сили та дарування, що використовує тільки на добрі справи відповідно до волі Божої. Падші ж ангели, в силу своєї приналежності в минулому до різних чинів ангельської ієрархії, в тій чи іншій ступені, мають пізнання в таємницях буття.  В силу цього демони намагаються підкорити собі людину, залучаючи його увагу й інтерес до себе завдяки відкриттю деяких утаємничених знань та наділення своїх послідовників надприродними здібностями.

Опанувавши цими таємними магічними знаннями, людина набуває можливість впливати на оточуючих людей та стихії світу, але при цьому опиняється повним рабом нечистих духів, від яких отримала ці дарування.

В силу свого відходу від Бога, демонічні сили створити нічого не можуть, а можуть тільки руйнувати. Тому і їхні послідовники привносять у світ руйнівну, деструктивну силу, чинять зло оточуючим їх людям, згубно впливають на матеріальний світ. От як про це свідчить книга Буття: „І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людини на землі і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно; і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився в серці Своєму. І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив…”.(Бут. 6,5-7)

Це відбулося через те, що людина від спілкування з нечистими духами та використовуючи їх „дари”: магія, чаклунство, астрологія й такого іншого, морально спотворилася, тобто відійшла від Бога й стала неспроможною виконувати те призначення, для чого була створена, не змогла реалізувати себе в добрі, любові й істині, підіймаючись сходами духовного розвитку до уподібнення Богові. Подальше існування людини стало безглуздим.

Тому Господь спочатку скорочує дні життя людини до 120 років (Бут.6,3) – Адам та його діти й онуки жили до 1000 років(Бут.5); потім при подальшому множенні нечестя знищує і все людство, яке розбестилося, залишивши тільки кращих представників в особі праведного Ноя та його синів з дружинами.(Бут.6,9-10)

Як видно з усього вищенаведеного, магія, астрологія й інший „дари” демонів не тільки не призвели до процвітання людства, до встановлення щастя на землі, а навпаки – примножили злобу, нечестя, розпусту, що великою мірою призвело до загибелі практично всього стародавнього світу, як наголошує отець Радіон.

Однак, в такому тлумаченні Святого Письма явно вбачається нерозуміння самої суті, що подано в Біблії. Адже „сини Божі” не є духами, вони також, як і людина матеріалізовані. Про це у вищезазначеній цитаті зі Святого Письма й наголошено, а саме: „У той час на землі були велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди”.(Бут. 6, 4)

Отже, „сини Божі” це різновид Божого творіння, фізіологія яких має спільний корінь з людиною, бо вони, ці „сини Божі”, могли „брати їх (дочок людських) собі за дружин”, „увійти до дочок людських” й запліднити жінку (людини), яка народжувала від їх сім’я дітей-велетнів.

„Сини Божі”, будучи земними матеріальними створіннями напевно під час потопу всі загинули й в подальшому не могли впливати на розвиток людської цивілізації. Коли б це було не так, то ми змогли б довідатися про їх подальшу долю в Біблії, Але там – ні слова. Вбачається, що ці творіння Божі не були потрібні промислу Божому й щезли з лиця Землі назавжди. Археологічні дослідження виявляють останки цих стародавніх створінь під час розкопок, бо знаходяться скелети людиноподібних істот величезного розміру. На цій основі в умах деяких фантазерів визрівають уяви про сучасних велетнів, які й до сих пір мешкають на Землі. Знаходиться велика кількість бажаючих розповісти людям про зустріч з цими велетнями, яких „охрестили” „Снігова людина”, Але всі „докази очевидців” не витримують критики і є неспроможними, бо це є наслідком хворобливої уяви, а в більшої частини випадків – фантазія любителів „дешевої” сенсації.

Можна з впевненістю сказати, що астрологія, як й інші види магії, чаклування й такого іншого, зародилась у той час, коли людство почало впадати в гріхи – ще на початку свого існування. Адже в Біблії сказано, що вже при Ною „…Господь [Бог] сказав, що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно; і розкаявся Господь, що створив Людину на землі, і засмутився у серці Своєму”.(Бут. 6, 5-7)

Причиною зародження астрології може бути таємниці в пізнанні природи речей. У своїх спостереженнях та міркуваннях перші люди часто робили хибні висновки. Спостерігаючи за різними природними явищами, вони вибудовували й перші системи пізнання, в тому числі й про небосхил та його предмети і властивості. Будучи малодосвідченими, первісні люди проводили паралелі між небесним та земним, наділяючи небесні світила особливими властивостями, які можуть впливати на людину.

При цьому варто зауважити, що „небо біблійне” не є хмари й небесна далечінь над Землею. Біблійне небо є образне розуміння висоти знаходження божественного „помешкання”, а для людей, особливо пересічних та ще й первісних, слово „небо” в Біблії може асоціюватися з „небом Божественним”.

Вивчаючи зоряне небо  людина створила (обумовила) собі сузір’я, помітила планети, рухи сузір’я та інше. Міркуючи над всім цим, асоціюючи з реалістичними земними подіями та явищами, людська фантазія, певно, наділила небесні творіння властивостями впливу на Землю, людей, події, а пізніше й на народи та й усю людську цивілізацію. Так почала складатися „наука”, яку згодом було названо астрологією. При цьому, як ми бачимо з Біблії, Господь, через людське гріхопадіння засмутився у серці Своїм. Завдяки свобідної волі людина розвивалася „автономно” й вельми повільно набувала реального досвіду і в пізнанні світопобудови, і в пізнанні наук. Людство набувало різномаїття за своїм видом і за своєю культурою.

Підготував Ігор Гутенко.