Постійна рубрика: Можливо вам поезія щось допоможе?

Пропонуємо згадати твір відомого російського поета Володимира Маяковського «Долг Украине».

Написаний на початку 20-го століття, але є актуальним, як ніколи. Подається мовою оригіналу та в українському перекладі.

Для внутрішнього та службового користування Януковичу, Азарову, Табачнику та компанії.

Володимир Маяковський.

“Борг Україні”.

Чи знаєте ви
українську ніч?
Ні,
ви не знаєте української ночі!
Тут небо
від диму
дедалі чорніш
і герб
зорею п’ятикутною
блискоче.
Де горілкою,
відвагою
і кров’ю
Запорозька
вирувала Січ.
Загнуздавши
у дроти Дніпровя.
скажуть:
– Дніпре, сили нам позич! –

І Дніпро
по вусах дроту, по пасах
електричний струм
несе по корпусах.
Либонь, рафінаду
і  Гоголь радий!
Ми знаєм,
чи курить Чаплін,
чи чарку хилить.
Ми знаєм
Італії безрукі руїни;
ми Дугласів галстук
напам’ять завчили…

А що ми знаєм
про лице України?
Знань у росіянина
не глибока
товщ –
тим, хто поруч,
пошани мало.
Знаємо лиш
український борщ.
Знаємо ще
українське сало.
І з культури
знань не широченько:
окрім двох
уславлених Тарасів –
Бульби
та відомого Шевченка, –
ані з місця руш,
як не старайся.

Притиснеш його –
дурницею зморозить.
викладе весь
вантаж розумовий:
візьме й розповість
зо двоє курйозів,
анекдотів
української мови.
Я кажу собі:
товаришу москаль,
на Україну
зуби не скаль.
Вивчіть мову цю зі стягів –
лексиконів мас повсталих, –
Велич в мові і простота:
“Чуєш, сурми заграли,
Час розплати настав…”
Хіба є щось
звичайніше
й тихіше за слово,
витерте від у живлення, “слышишь”?!

Я немало слів придумав вам,
важу їх, і хочу,
аж розчулись,
щоб зробились
віршів
всіх моїх
слова
важучими,
як слово “чуєш”.

На один копил
людей не ліч,
щоб сором не їв очі.
Чи знаємо ми
українську ніч?
Ні,
ми не знаємо української ночі.

Подаємо текст в оригіналі.

Долг Украине.

Знаете ли вы
украинскую ночь?
Нет,
вы не знаете украинской ночи!
Здесь
небо
от дыма
становится черно,
и герб
звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой,
удалью
и кровью
Запорожская
бурлила Сечь,
проводов уздой
смирив Днепровье,
Днепр
заставив
на турбины течь.
И Днипро
по проволокам-усам
электричеством
течет по корпусам.
Небось, рафинада
и Гоголю надо!
Мы знаем,
курит ли,
пьет ли Чаплин;
мы знаем
Италии безрукие руины;
мы знаем,
как Дугласа
галстук краплен…
А что мы знаем
о лице Украины?
Знаний груз
у русского
тощ –
тем, кто рядом,
почета мало.
Знают вот
украинский борщ,
знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов   –
Бульбы
и  известного   Шевченка,  –
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся.
А если прижмут –
зардеется розой
и выдвинет
аргумент новый:
возьмет и расскажет
пару курьезов –
анекдотов
украинской мовы.
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знаменах –
лексиконах алых, –
эта мова
величава и проста:
“Чуеш, сурмы загралы,
час расплаты настав… ”
Разве может быть
затрепанней
да тише
слова
поистасканного
“Слышишь”?!
Я
немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, –
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово “чуеш”.
Трудно

людей
в одно истолочь,
собой
кичись не очень.
Знаем ли мы
украинскую ночь?
Нет,
мы не знаем украинской ночи.

Переклад з російської

Леоніда Первомайського

Підготував Микола Тисячник.

Українська Національна Асамблея, місто Суми.

http://www.unso.loc Email: luka100luka@ukr.net, una-unso_sumy@ukr.net

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *