Ми українці, а не украінци!

У Святому Письмі сказано: «Стережи, сину мій, заповідь батька свого,  і не відкидай науки матері своєї! Прив’яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!».

Із цієї заповіді витікає, що здобутки, досвід та мудрість, звичаї й традиції попередніх поколінь всього народу стають твердинею, на якій розвивається кожне наступне покоління. Якщо якась із ланок випадає із цієї історичної конструкції, то вона стає щодалі більш хиткою.

На жаль, саме це й відбувається в житті нашої нації, яку розшарпують за мовною, релігійною та іншими ознаками. Тим часом мова є визначальним чинником життєвої системи будь-якого народу, а саме – осердям національної культури. Втратити мову, означає викинути себе на узбіччя історії. Тому, що без рідної мови не може бути національної культури. Без культури виплоджуються хами, манкурти та інші покручі. Без мови, також, не може бути успішного розвитку, зокрема, економіки.

Цуратися своєї мови означає не шанувати батька, діда, прадіда, а отже, не шанувати самого себе. Це означає розірвати зв’язок зі своїм родоводом, чим ставиться під загрозу існування цілого народу. Адже ж  усім відомо, що без минулого немає майбутнього. Тож перевтілення українця в украінца – це великий гріх. Тарас Шевченко застерігає нас: „Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються, в хату не пускають”.

Перестрибувати з української мови на російську – це принизливе пристосуванство слабких до уявної величі сильних,  які глибоко в душі не поважають пристосуванців. Слабкодухі стрибунці не можуть бути надійними партнерами. Тож ті, що перестрибують з мови на мову є мовними кріпаками на власній землі. Сумно, що в такий спосіб вони ставлять на коліна свою Україну та, взагалі, роблять її сиротою.

Отже, від нині з поваги, зокрема, до росіян, а ще з більшої поваги до пам’яті безвинно закатованих Геноцидом десяти мільйонів душ українців, вбиті та ненародженні діти, які не можуть встати на захист української мови, утверджуймося, як свідомі українці. Наповнюймо Україну рідною українською мовою та природнім українським змістом. Лише культурна й духовна нація спроможна бути успішною. В атмосфері української культури зможуть гарно розвиватися культури національних меншин.

Украінци, повертайтеся в лоно українства. Станьмо сильною нацією та разом заспіваймо: „Родина, родина від батька до сина, від матері доні добро передам. Родина, родина то вся Україна з глибоким корінням, з широким гіллям”.

Для сайту СОО УНА

Голова  Васильківського  міського

об’єднання  ВУТ „Просвіта” ім. Т.Шевченка

А.Т.Марущак


Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *