Наталка Вітренко з компанією проти Української Національної Ідеї.

ВітренкоСьогодні, 3 лютого, в Адміністративному суді Києва розпочато слухання за суттю справи позову товаришки Н.Вітренко зі скасування Указу Президента України щодо вшанування борців за Українську Національну Ідею в ХХ столітті, тобто за незалежність України.

Колегія в складі трьох суддів під головуванням пані О.В. Головань розпочали заслуховувати аргументи позивача, тобто товаришки Н.Вітренко.

Як сказав колись Марк Фабій Квінтиліан (1 ст.н.е.): «Не варто обтяжувати пам’ять суддів багаточисельними доказами; це втомлює їх та викликає недовіру: суддя не може сприйняти наші докази, коли ми самі нагадуємо про їх недостатню впевненість, нагромаджуючи їх більше, ніж потрібно».

Та товаришка Н.Вітренко цього не знає й зачитувала свою промову понад трьох годин, бо виклала її на 100 сторінках та ще й аргументувала прочитане. Встигла за сьогодні трохи більше половини.

Суд переніс подальший розгляд цієї справи на 11 березня об 9 годині ранку з надією, що в цей день товаришка Н.Вітренко все-таки закінчить свій фантастичний витвір звинувачення борців за свободу українського народу в ХХ столітті.

Хоча вживати вираз «свій витвір» навряд чи буде правильно, бо з прочитаного стало ясно «звідки ростуть ноги». А ростуть вони ясно звідки – з Москви. І цей фантастичний витвір товаришки Вітренко явно присланий з Москви та складений на основі, скоріш за все дисертацій з колишньої Вищої партійної школи або якоїсь НКВДешно-КГБешної псевдонаукової контори. Ну, звичайно, зі вставками самої товаришки.

Те, що ця писанина з Москви видає хоч би один факт – акт відродження Української державності в Львові 1941 року, який досить легко скачати українською мовою з Інтернету, був поданий товаришкою російською мовою, бо де ж там у московських «академіях» знайдеш це українською.

Не можна так просто охарактеризувати цю читанину, бо аргументи викладалися в радянський час більшовицькими «спецами» не для отримання правдивого уявлення про події, пов’язані з боротьбою українського народу за свою незалежність, і не для оприлюднення цього на загал, а як методичка ідейної пропаганди з позиції кремлівської влади для відповідного вжитку. Ці «специ», автори, просто відпрацьовували свої непогані зарплати та отримували службові підвищення й тільки всього.

Там настільки все переплутано, настільки пересмикано, настільки нелогічно, що сучасний український студент першого курсу навіть не став би читати це, бо подумав би, що його хтось розігрує й «підклав свиню».

Хочеться тільки пожаліти суддів, які мають вникати в цю «філософію» товаришки Н.Вітренко.

Підготував Петро Перепуст.

Українська Національна Асамблея, місто Суми.

http://www.unso.loc Email: luka100luka@ukr.net, perepust@ukr.net

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *