Можна говорити про реальну можливість поновлення козацького ладу, козацького управління й козацького стану поселян в разі, коли б Махновщина перемогла на землях Запорізької Січі і частини Слобожанщини. 

Махно й махновщина десятки разів займала сторінки публікацій і досліджень українських та іноземних істориків. Зазвичай з часів Чека і ГПУ прийнято вважати цей рух бандитським, а ватажків його — кримінальниками під анархістським прапором. Маючи змогу працювати з багатьма матеріалами першоджерел, споминами активних учасників, а головне вивчаючи повстанські селянські війни проти білих та червоних москалів 1917—1922 років в Україні загалом, автор як історик докорінно не погоджується з трактуванням Махновщини як явища виключно шкідливого й антиукраїнського по своїй суті. Закидаючи Нестору Махну та його бойовикам організацію замаху на Петлюру, бої з січовими стрільцями, знищення державного апарату гетьманщини на Катеринославщині й Херсонщині, водночас ніхто ще належно не оцінив організаційного таланту гуляйпільського батька та його штабу у відтворенні за часів революції і громадянської війни козацької військової організації на теренах бувшої Запорізької Січі й Слобідської України, фактичного відновлення тут козацького стану за власною ініціативою і власними силами місцевих селян-українців. Читати далі…