Про проект конституції монархічного устрою України, розділ ІV.

Ми продовжуємо обговорювати проект нової конституції України в якій закладені основи монархічного устрою суспільства.

Власний кореспондент часопису Сумської обласної організації УНА-УНСО «Нащадки Святослава» Євген Бобровський у розмові з головою ініціативної групи зі створення всеукраїнської політичної партії «Українська Монархія» паном Петром Перепустом.

Тема сьогоднішньої бесіди Розділ ІV проекту нової конституції України.

Відгуки й пропозиції можете направити за електронною адресою: monarchija@gmail.com

Кореспондент. Пане Петре, звичайно, більшість норм конституції цього розділу загальноприйняті в міжнародній практиці, але дещо є нове для українського правового поля. Щодо права користуватися вогнепальною зброєю, що зараз в Україні дискутується. Це Вас і підштовхнуло на цю норму в новій конституції?

П.П. Ні, я опередив цю суспільну думку на чимало років, бо цей проект у мене «визрівав» з 1995 року. Тоді й виникло моє серйозне ставлення до питання про монархічний устрій нашої держави. Але це інша тема.

Стосовно права на носіння й застосування вогнепальної зброї, то ця дискусія в ЗМІ наводить цілий ряд позитивних причин з цього. Я не буду повторюватися і не маю чогось нового, оригінального.

Вважаю за головне, що це доцільно. Ще хочу додати, що сам закон повинен бути розроблений відповідно до принципу цього положення в новій конституції, а не для галочки, коли людина має право мати при собі зброю, має право застосувати її при загрозі, але втілити це право в життя насправді не має. Ти повинен чекати поки в тебе вистрелять чи вдарять сокирою по голові аж потім, звичайно, якщо тебе не вб’ють, ти можеш, коли фізично в такому випадку спроможний, застосувати свою зброю. Це якийсь абсурд. Закон має чітко та ясно сформулювати підстави застосування зброї. Наприклад, якщо в твоє помешкання вдерлися розбійники, то тобі не слід вести з ними дискусію, чи вб’ють вони тебе чи ні, а зразу можеш застосувати зброю не боячись, що тебе звинуватять у перевищені міри самооборони. Й таке інше.

Кореспондент. Дуже приваблива стаття де сказано про право кожного на десять соток землі для свого помешкання та чітко гарантовано новою конституцією, немає шпарин для чиновників. А що то за положення про право на цілісний присадибний комплекс на правах оренди?

П.П. Під цілісним комплексом мається на увазі не тільки ті десять соток для садиби, але й решта земельної ділянки подвір’я при наявності. В разі успадкування будинку щоб місцева влада не відібрала частину цього батьківського подвір’я довкола нього, як це часто практикується зараз.

Окрім цього, у зв’язку з тим, що земля є надбанням народу, то кожен бажаючий безперешкодно може отримати землю для городу й використовувати її для вирощування продуктів своїй родині. Бути при землі є традиція нашого народу.

Те що підданий монарха України має право на половину гектару такої ділянки землі, то, думаю, не образяться. Адже в інших країнах і цього немає.

Кореспондент. Таке враження, що ця конституція закликає як мінімум до соціалізму. Україна при комуністах декларувала соціальний захист робітників й селян. Робітничий клас взагалі вважався гегемоном – попереду ідучий. Можливо варто назвати новий устрій монархічно-соціалістичним?

П.П. Будь яке суспільство, яке прагне до справедливості включає в свою конституцію принципи й засади, які можна назвати соціалістичними. Соціалісти й комуністи не є великими оригіналами. Принципами справедливості людство переймалося впродовж всього свого існування. Найбільше напрацювань з цього питання мають світові релігії, а комуно-соціалісти лише вкрали в них дещо та пристосували до своїх концепцій.

Нова конституція теж не винаходить велосипед, а тільки наголошує на значимості прошарків суспільства, які є основою забезпечення життєдіяльності нас кожного, а це значить, що ці прошарки суспільства є архізначимими для країни.

Всі надбудови устрою суспільства є скоріше трутнями, ніж життєдайними. Навіть наука й технічний прогрес ніщо в порівнянні з життєзабезпеченням людини. Час від часу історія нам нагадує про це під час великого лиха, чи то війни, чи голодомору, епідемій тощо.

Не турбуйтеся, пане Євгене, особливо ніхто з академіків чи скоморохів у селяни чи в робітники не побіжать, незважаючи на суттєву різницю в пріоритетах соціальних програм. А вибір у них є. Просто держава має піклуватися в першу чергу за виробників всього необхідного для життя людини.

Тільки не робіть паралелі з Китайською культурною революцією чи подіями комуністичної Камбоджі. Цей гіркий досвід цивілізації має бути врахований у законодавчому полі з цього приводу.

Не забувайте, що в Україні буде батько нації – монарх України й він не допустить перекосів не тільки в цьому напрямку. А чому так, бо то природно для господаря дбати про своє, так би мовити, господарство.

Окрім цього, в Україні, як Ви ознайомитесь далі, вводиться лицарство саме для тих людей, які прославили нашу державу, а це здебільшого військові, цивільна інтелігенція, митці тощо.

Кореспондент. Стосовно безкоштовного медичного забезпечення та безкоштовної освіти є багато аргументів проти. А чому Ви вважаєте, що потрібно повернутися до радянської практики в цих галузях?

П.П. Отож бо й воно, що в таких випадках ми оглядаємося на СРСР, нібито там був єдино можливий приклад з цього приводу. Тут потрібно зробити якісно одне – це відповідний закон. Я думаю, що в Україні найдуться фахівці, щоб виписати такий закон з цього приводу, який буде врегульовувати всі аспекти дії держави в потрібному напрямку.

А про аргументи скажу, що їх немає. Є тільки констатація факту неякісного підходу колишньої держави до вищої школи й закладів охорони здоров’я. Зараз, в Україні, справи з цього ще гірші ніж тоді, але є якесь ефемерно-мрійливе фантазування зацікавлених осіб, що виплескується в ЗМІ для ошукування людей і тільки. Якщо відкинути різного роду надумані стандарти й заборони в цих галузях та, звичайно, нікчемне ідеологічне навантаження, то система освіти й охорони здоров’я в СРСР була б далеко прогресивніша ніж зараз чи навіть у країнах Європи.

Чомусь наші діти на міжнародних олімпіадах завжди посідали панівні місця. А от зараз комусь вигідно розвалити, а не вдосконалити колишню систему шкільної освіти з метою, як вбачається, дибілізації наших дітей. Я думаю, що навпаки, потрібно залучити до колишньої методики всі позитивні надбання ще й класичної школи і в середніх, і у вищих учбових закладах.

Головне це те, що якість отримання знань не залежить від того де вчиться людини – в приватному чи державному закладі. Адже, часто одні й ті ж викладачі працюють паралельно в двох, а то й більше закладах. Ви ж не думаєте, що в приватному закладі, переступаючи його поріг, у такого викладача добавляються знання й навички викладання, а коли він переступає поріг державного такого закладу, то щось вивітрюється з голови. Вся проблема питання в адміністративному полі, яке й потрібно вирішити належним чином.

Кореспондент. Це добре, що нова конституція не страчує людину за вчинений нею злочин зразу, а дається ще п’ять років для можливого перегляду справ та ще й за рахунок коштів держави. Це все таки може унеможливити фатальну помилку.

А от що то за новація з клопотанням осудженого про дострокове виконання йому смертного вироку?

П.П. Знаєте, пане Євгене, є різні люди, з різною психікою. Коли винна людина розуміє, що вже нічого не повернеш назад, бо засуджений правомірно, то чекання страти є великим душевним випробуванням на яке не всі здатні. Ось для цього і вставлена ця норма.

А для того, щоб не було зловживань з боку адміністрації, то й клопотання такі передбачені робити через церковні структури, які не допустять ніяких «викрутасів». Окрім цього, церква підготовить людину до цього та примирить душу злочинця, а можливо й допоможе покаятись належним чином, як це відбулося з розбійником, що розп’ятий був разом з Ісусом Христом.

Кореспондент. Дякую за розмову, до нової зустрічі.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *