Ще й ще раз про вічне – про українську мову.

На прохання Сумського відділення Ставропігійного братства Святого праведного князя Київського Ярослава Мудрого.

Розказує академік Петро Перепуст, член УНА-УНСО, щодо значення рідної мови для українця.

Авжеж, мова – то душа народу. То дарунок йому від Бога Творця. Рідна мова – то українське праморе нашої ж таки ґенези, з якої зродилася, в якій виплекалася й розвинулася українська душа: це душа миру, злагоди й поваги до сусіда. Рідна мова – то духовний цемент нації. Якщо вона зникає, щезає також духовний місток, який поєднує дух та душу кожного з нас. Коли гине мова, – гине народ й нація. Отже, мова – то ще й тривкість історичної нації крізь тисячоліття. Отже, мова – то берегиня народу, його духовної ідентичності. Рідна мова – то ще й історія народу, його мистецтво, його пісня та його любов, можна сказати, що мова – то прапор народу серед тисяч інших стягів людства, мова – то й наша ідея, наша мужність, наше джерело, наша мудрість – наша надія незнищима…. Нарешті, наша мова – то майбутнє України. Загине мова – загине народ, нація, загине один з вінців творінь Божих… Чи можемо ми, нині сущі в Українській землі, допустити самознищення в так званій двомовності в нашому українському домі?

Слово Боже має свою, неповторну лексику, свої чудові виражальні засоби – багатющий океан образного мислення, епітетів та метафор, кольору, запаху й звуків.

Олександр Гижа – історик, письменник, перекладач.

Зі вступного слова до перекладу Святого Письма.

А як українцю пізнати Слово Боже без знання української мови?

Достеменно відомо, що в п’ятдесятий день Воскресіння Христового Господь дав апостолам здатність не тільки розуміти мови різних народів, а й проповідувати Слово Боже серед народів їх рідною мовою.

Відомо також, що апостол Андрій Первозванний, основоположник українського православ’я, проповідував на наших теренах саме українською мовою й аж ніяк не старослов’янською чи, тим більше, російською.

Отже, Святе Письмо українською мовою в перекладі богонатхненних перекладачів доносить до нас усю глибину Слава Божого українською мовою й ми розуміємо це Слово Боже в оригіналі!

Тільки рідна мова особи за кров’ю своєї нації надає можливість якнайповніше орієнтуватися в бурхливому морі слова, бо вона, рідна мова, узгоджується з національними характеристиками його душі. Українська душа й українська мова зародилися й зросли та вдосконалюються невід’ємно разом – вони інші ніж у других народів!

Завдяки українській мові й українському характеру, світосприйняття українця інше ніж у других народів, бо особливості етносу відбиваються на цьому. Це не значить, що українці сприймають події принципово інакше ніж другі народи, але – «океан образного мислення, епітетів та метафор, кольору, запаху й звуків» та інші тонкощі й забарвлення сприйняття в нас свої – індивідуальні, українські, бо в нас українська душа.

Знання українцем другої, п’ятої, десятої мови не дає стовідсоткової причетності до душ тих народів, носіїв цих мов – українець при цьому лише мовно-душевний шпигу серед тих народів.

Українці не є загарбниками за своєю природою – в нас нема необхідності загарбання ще однієї душі, тобто мови!

Незнання рідної мови є ще й гріхом перед Господом!

Отож, лупаймо цю скалу. Нехай ні жар, ні холод не спинить нас!

Петро Перепуст. УНА-УНСО, Суми.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *