Vae victoribus*

Щовесни українців турбує одне й те саме питання. І це не вибори, ба навіть не посівна. Це питання про перенесення вихідних. Який новий фокус із травневими святами вигадає Кабмін? Які дні доєднають до 1-го, а які – до 9-го травня? 

Переноси різні, але результат один – щоразу ми отримуємо два практично неробочі тижні на початку місяця. А все через те, що наші діди зламали хребет фашистському звірові. 

Діди, до речі, 9 травня працювали і тільки ввечері дозволяли собі сто грамів за Перемогу – бо завтра знову на роботу. Але то нічого. Те, що діди недовідпочивали, ми відпочинемо! 

Цікаво, що ані Сталін, ані Хрущов, які безпосередньо керували війною, не вважали Перемогу приводом для великих святкувань. І тільки Брежнєв встановив у цей день постійний вихідний, почав проводити помпезні паради та регулярно нагороджувати себе-коханого бойовими орденами.  Continue reading “Vae victoribus*”

9 травня – день перемоги?

Бездумне, патетичне чіпляння георгієвських стрічок, смішить та дратує. Ця картинка у традиціях натуралізму ілюструє справжній стан справ. Із засміченими американським кінематографом та культурою мізками, не тямлячи нічого у історічному процесі, радо сприймаючі будь-які “істини” не вимагаючи доказів, молодики обвішуються стрічечками та пишаються.

І чути тільки штампи, повторювані їх батькам та передані їм у спадок. Ті, хто бачили все на власні очі, і ще перебувають у здоровому глузді, напевне, не стануть афішувати награну радість. Радість у них одна була: що це скінчилось. Continue reading “9 травня – день перемоги?”