Боротися чи перемагати?

Одного разу у відділку міліції загинув студент. Одразу ж наші структури громадянського суспільства заходилися організовувати протести проти міліційного свавілля, в першому з яких я охоче взяв участь. Після чого зустрівся з одним з натхненників цих акцій, учасником перспективного – як мені на той момент видавалося – всеукраїнського руху. Я виклав свої зауваження і погляди на проблему, запропонував шляхи розвитку кампанії. Continue reading “Боротися чи перемагати?”

Футбол дає відчуття свободи навіть в тоталітарному суспільстві

Схоже, під час Євро-2012 футбол в Україні знову починає виконувати (принаймні, частково) ту роль, яку він грав у часи як найрозвиненішого радянського тоталітаризму імені Сталіна, так і хрущовізму-брежнєвізму з кумедними вождями, дефіцитом товарів та правдивої інформації і вже не надто ефективною, але підтримуваною зусиллями КҐБ «залізною завісою».    Continue reading “Футбол дає відчуття свободи навіть в тоталітарному суспільстві”

Про партизанів і поліцаїв

Справа Віталія Запорожця, за якою пильно спостерігає зараз активна частина української громадськості, вже дуже давно вийшла за рамки звичайної кримінальної справи про убивство міліціонера. Майже одразу вийшла – коли українці зі здивуванням і одночасно з розумінням побачили, як усе село Семиполки піднялося на захист убивці майора міліції. Continue reading “Про партизанів і поліцаїв”

PR по-нацистськи

Наші предки недарма казали: «Застав дурного Богу молитися, то він і лоба розіб’є». 

      

Коли рейтинг правлячої партії коливається на межі 17%, хочеш не хочеш, а піаритися треба – брак «хліба» доводиться компенсувати «видовищами». А в умовах надмірної заповзятливості виконавців курйози неминучі.  Continue reading “PR по-нацистськи”