Українська монархія. Нова конституція України, розділ ХІ-ХІІ.

Сайт Сумської обласної організації УНА-УНСО продовжує публікацію проекту нової конституції України з монархічним устроєм суспільства.

Пропонуємо Розділ ХІ та Розділ ХІІ.

Відгуки й пропозиції можете направити за електронною адресою: monarchija@gmail.com

Розділ ХІ. Народне волевиявлення.

Стаття 93.

§1.Народне волевиявлення в Україні здійснюється завдяки виборів, референдуму, народної та місцевої ініціативи й інших форм безпосереднього народного волевиявлення.

§2.Право голосу на виборах та референдумах мають громадяни України, яким виповнилося шістнадцять років чи більше на день здійснення волевиявлення.

§3.У місцевих виборах та референдумах в Україні беруть участь, здійснюють місцеву ініціативу її жителі, які мають право голосу та належать до відповідних громад.

§4.В Україні не можуть балотуватися її громадяни, які під час виборів є військовослужбовцями збройних сил України, правоохоронних органів, інших воєнізованих формувань окрім закладів місцевої самооборони, обіймають посади судді, прокурора, слідчого, уповноваженого верховної ради України з прав людини, голови та члена рахункової палати України, голови та іншого члена центральної виборчої комісії України, члена вищої ради юстиції України, інші визначені законом державні посадовці.

§5.Не мають права голосу в Україні її громадяни, яких визнано судом недієздатними.

§6.В умовах воєнного або надзвичайного стану народне волевиявлення в Україні не здійснюється.

Стаття 94

§1.В Україні виборцям гарантуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного волевиявлення під час голосування.

§2.Вибори в Україні є прямими й відбуваються за основами загального та рівного виборчого права завдяки таємному голосуванню. Всі виборці мають однакову кількість голосів на виборах та голосують особисто.

§3.Вибори в Україні є обов’язковими для всіх її громадян, які мають право голосу. Виборці, які не взяли участь у виборах без поважних причин сплачують до державного бюджету штраф відповідно до закону.

Стаття 95

§1.В Україні вибори є періодичними й здійснюються у визначені Конституцією України строки та відповідно до законів.

§2.Чергові вибори в Україні до верховної ради України, депутатів рад громад, голів громад відбуваються одночасно.

§3.В Україні дострокові вибори до верховної Ради України, депутатів рад громад, голів громад, здійснюються відповідно до Конституції та законів України.

§4.У випадку відсутності відповідного виборного органу, коли до чергових виборів залишилося менше року, то виконання функцій цього органу здійснюється за рішенням монарха України чи ради національної безпеки України.

Стаття 96.

§1.Порядок здійснення всеукраїнського референдуму встановлюється законом.

§2.Прийняття закону України про всеукраїнський та місцеві референдуми, а в необхідності змін та доповнень до цього – є першочерговим завданням верховної ради України.

§3.В Україні виключно всеукраїнським референдумом, що призначається монархом України чи радою національної безпеки України відповідно до Конституції України, вирішується питання щодо прийняття конституційного закону про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України.

§4.В Україні виключно всеукраїнським референдумом, що призначається монархом України чи радою національної безпеки України, приймається як закон внесений монархом України чи радою національної безпеки України законопроект про надання згоди на обов’язковість для України міжнародного договору щодо зміни території України або міжнародного договору щодо передачі Україною здійснення частини своїх суверенних прав міждержавним об’єднанням.

Стаття 97.

§1.В Україні за народною ініціативою, завдяки створенню ініціативного комітету виборців, на вимогу не менш як півтора мільйона громадян України, які мають право голосу та за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано впродовж не більше ста діб та не менш як у семи адміністративно-територіальних одиниць, зазначених в Конституції України та не менш як сто п’ятдесят тисяч підписів у кожній з них, на всеукраїнський референдум виноситься законопроект про скасування чинного закону повністю чи в окремій його частині.

§2.Всеукраїнський референдум в Україні за народною ініціативою не допускається щодо законопроектів про скасування повністю чи в окремій частині законів з питань прав чи обов’язків громадян України, гарантій цих прав, податків, зборів, обов’язкових платежів, бюджету, амністії, юридичної відповідальності, законів про надання згоди з обов’язковості для України міжнародних договорів України або про припинення чи зупинення дії міжнародних договорів України.

§3.У разі дотримання законодавства України щодо скликання всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, він призначається монархом України чи радою національної безпеки України, а у випадку відмови монарха України чи ради національної безпеки України призначити цей всеукраїнський референдум, то він призначається за рішенням конституційного суду України, який не вправі прийняти негативне рішення з цього в разі дотримання вимог законодавства України щодо скликання всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, а в разі відмови без поважних причин конституційного суду щодо призначення всеукраїнського референдуму, то він призначається за рішенням ініціативного комітету виборців даного всеукраїнського референдуму на засадах чинного законодавства за погодженням з сенатом верховної ради України. Проведення референдуму фінансується з коштів державного бюджету України, його резервного фонду або інших державних джерел в обов’язковому порядку.

§4.Всеукраїнський референдум за народною ініціативою з одного й того ж питання може відбуватися не більше одного разу на три роки, а також за умов, передбачених Конституцією України щодо зміни конституційного ладу в Україні.

Стаття 98.

§1.Всеукраїнський референдум вважається таким, що відбувся, за умови участі в голосуванні не менше половини від кількості громадян України, які мають право голосу.

§2.Рішення на всеукраїнському референдумі ухвалюються більшістю голосів від кількості громадян України, які мають право голосу.

§3.Закон, прийнятий всеукраїнським референдумом, після офіційного оголошення результатів всеукраїнського референдуму невідкладно підписується та офіційно опубліковується монархом України чи радою національної безпеки України, а у випадку відмови монарха України чи ради національної безпеки України підписати та офіційно опублікувати цей закон, прийнятий всеукраїнським референдумом, то цю процедуру здійснює уповноважений від ініціативного комітету виборців цього всеукраїнського референдуму, що є фактом його прийняття до виконання.

§4.Закон, прийнятий всеукраїнським референдумом, набуває чинності через десять днів після дня його офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

§5.Рішення, ухвалене на всеукраїнському референдумі, є обов’язковим до виконання в Україні.

Стаття 99.

§1.Порядок здійснення місцевого референдуму в Україні встановлюється законом.

§2.Громадяни України, які мають право голосу та належать до відповідної громади або чинний орган місцевого самоврядування, мають право ініціювати в порядку, передбаченому законом, розгляд місцевим референдумом з будь-якого питання, віднесеного до компетенції місцевого самоврядування громади.

§3.Місцеві референдуми в Україні відбуваються в громаді, повіті, Кримськотатарському еміраті чи князівстві відповідно до Конституції та законів України для вирішення питань місцевого значення.

§4.Місцевий референдум вважається таким, що відбувся, за умови участі в голосуванні не менше половини громадян України, які мають право голосу та належать до відповідної громади, повіту, Кримськотатарському емірату чи князівства. Рішення на місцевому референдумі ухвалюються більшістю половини голосів громадян України, які взяли участь у голосуванні.

§5.Рішення, ухвалене на місцевому референдумі, є обов’язковим до виконання.

Розділ ХІІ. Суди та правосуддя.

Стаття 100.

§1.Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

§2.Судові рішення ухвалюються іменем монарха України та є обов’язковими до виконання на всій території України.

§3.Делегування функції правосуддя, привласнення цієї функції іншими органами або посадовими особами не допускаються.

§4.Створення надзвичайних або особливих державних судів забороняється.

§5.Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в Україні.

Стаття 101.

§1.Громадяни України беруть участь у здійсненні правосуддя через виборних мирових суддів, а також присяжних.

§2.З метою захисту прав та свобод у сфері приватноправових відносин можуть утворюватися третейські суди та інші органи добровільного врегулювання спорів.

Стаття 102.

§1.Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами спеціалізації, територіальності та інстанційності.

§2.Верховний суд України є вищою судовою інстанцією, що забезпечує однакове застосування норм права всіма судами загальної юрисдикції.

§3.Судами касаційної інстанції в системі судів загальної юрисдикції є вищі спеціалізовані суди.

§4.Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

§5.Суд не може виконувати функції різних інстанцій в одній справі.

§6.Засади, порядок утворення судів та визначення судових округів визначається Конституцією та законами України.

§7.В громадах, у визначених законом випадках та порядку, правосуддя здійснюється виборними мировими суддями. Вимоги до мирового судді, порядок його обрання, звільнення, умови діяльності встановлюються законом.

Стаття 103.

§1.Судочинство в Україні здійснюється одноособово суддею, колегією суддів чи судом присяжних.

§2.Основними засадами судочинства є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

4) змагальність сторін та право надавати суду докази й доводити їх обґрунтованість;

5) гласність та публічність судового процесу;

6) доцільний термін розгляду справи;

7) забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення, а також на касаційне оскарження судового рішення, крім установлених законом випадків;

8) обов’язковість судових рішень.

§3.В окремих юрисдикціях законом можуть бути визначені додаткові засади судочинства.

Стаття 104.

§1.Судді при здійсненні правосуддя є незалежними.

§2.Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

§3.Незалежність суддів гарантується Конституцією та законами України.

§4.Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів. Видатки на утримання судів у державному бюджеті України визначаються окремо для кожного суду.

§5.За неповагу до суду винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Стаття 105.

§1.Суддям гарантується недоторканність – суддя не може бути без згоди монарха України чи ради національної безпеки України затриманий чи заарештований.

§2.Суддя суду загальної юрисдикції може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

§3.Держава забезпечує особисту безпеку суддів та членів їх сімей.

Стаття 106.

§1.Судді в Україні мають право на суддівське самоврядування, що здійснюється відповідно до закону.

§2.Захист професійних інтересів суддів здійснюється у встановленому законом порядку.

Стаття 107.

§1.Призначення судді й термін його компетенції визначається Конституцією та законами України.

§2.На посаду судді може бути призначений за результатами конкурсу громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який пройшов підготовку для роботи суддею в закладі спеціальної підготовки суддів та склав кваліфікаційний іспит.

§3.Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу та їх фахового рівня встановлюються законом.

§4.Судді не можуть належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-яку іншу державну посаду, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Стаття 108.

§1.Суддів верховного суду України та суддів вищих спеціалізованих судів призначає на посади та звільняє з посад монарх України чи рада національної безпеки України за поданням вищої ради юстиції України, суддів інших судів призначає на посади та звільняє з посад палата депутатів верховної ради України за поданням вищої ради юстиції України в порядку, встановленому законом.

§2.Голови судів загальної юрисдикції та їх заступники обираються на посади зі складу суддів відповідного суду та звільняються з посад зборами суддів цього суду завдяки таємному голосуванню.

Стаття 109.

§1.Суддя звільняється з посади в разі:

1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

2) порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) порушення суддею присяги;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

5) припинення його громадянства України;

6) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

§2.Повноваження судді припиняються в разі:

1) досягнення суддею сімдесятилітнього віку;

2) смерті судді;

3) набрання законної сили судовим рішенням про визнання його безвісно відсутнім.

§3.Повноваження судді можуть бути зупинені вищою радою юстиції України в разі обвинувачення його у вчиненні злочину або для усунення порушення вимог щодо несумісності.

Стаття 110.

§1.Організація та порядок діяльності вищої ради юстиції України визначаються законом.

§2.Вища рада юстиції України складається з тридцяти трьох  її членів – по три від князівств та три від Кримськотатарського емірату.

§3.Вища рада юстиції України:

1) ухвалює подання про призначення на посади суддів;

2) ухвалює подання про звільнення з посад суддів у випадках, передбачених Конституцією України;

3) ухвалює повноваження суддів у випадках, передбачених Конституцією України;

4) ухвалює рішення про зупинення повноважень суддів у випадках, передбачених Конституцією України;

5) ухвалює рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 111.

§1.Кандидати та запасні кандидати до вищої ради юстиції України висуваються з’їздом суддів даної адміністративно-територіальної одиниці України та призначаються в якості члена вищої ради юстиції України монархом України чи радою національної безпеки України.

§2.Члени вищої ради юстиції України призначаються на п’ятирічний термін з правом бути обраним знову.

§3.Члени вищої ради юстиції України здійснюють свої повноваження на постійній основі й не можуть обіймати посади судді, прокурора чи займатися адвокатською практикою.

Стаття 112.

§1.Питання, які належать до повноважень вищої ради юстиції України, розглядаються на її пленарних засіданнях, засіданнях кваліфікаційної комісії суддів та дисциплінарної комісії суддів, що створюються у вищій раді юстиції України з числа її членів.

§2.У пленарних засіданнях вищої ради юстиції України, засіданнях кваліфікаційної комісії суддів та дисциплінарної комісії суддів можуть брати участь голова верховного суду України, міністр юстиції України, генеральний прокурор України з дорадчим голосом.

Стаття 113.

§1.Підтримання державного обвинувачення в суді покладається на прокуратуру України.

§2.Прокуратура України також здійснює:

1) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

2) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

3) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи людини.

§3.Прокуратуру України очолює генеральний прокурор України, який призначається на посаду монархом України чи радою національної безпеки України на термін у п’ять років.

§4.Генеральний прокурор України звільняється з посади монархом України чи радою національної безпеки України з підстав, визначених законом.

§5.Організація та порядок діяльності прокуратури України визначаються законом.

Петро Перепуст. Далі буде.

Підготовив Ігор Гутенко.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *