Українська монархія. Нова конституція України, розділ ХІІІ.

Сайт Сумської обласної організації УНА-УНСО продовжує публікацію проекту нової конституції України з монархічним устроєм суспільства.

Пропонуємо Розділ ХІІІ.

Відгуки й пропозиції можете направити за електронною адресою: monarchija@gmail.com

Розділ ХІІІ. Монарх України.

Стаття 114.

§1.Монарх України – глава української держави, єдина особа в Україні, яка виступає від її імені.

§2.Монарх України є законним спадкоємцем усіх українських автохтонних земель, законним власником території української держави, сюзереном народів України, репрезентує Україну та забезпечує її правонаступництво.

§3.Монарх України є гарантом забезпечення суверенітету, територіальної цілісності й безпеки держави, додержання Конституції України, прав та свобод людини й громадянина. Монарх України сприяє взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування, опікується національними церквами та об’єднаннями громадян.

Стаття 115.

§1.Перший монарх України започатковує нову монархічну династію в Україні. Наступним монархом України є визначений у своєму заповіті син попереднього монарха України, а в разі відсутності сина – дочка.

§2.У відсутності заповіту монарха України, правонаступником монарха України є старший його син, а в разі відсутності сина – старша дочка.

§3.У разі відсутності дітей державного спадкоємства в монархи України, то спадщина монархії України цієї династії припиняється й передається старшому за віком з прямих родичів монархічного роду (братів чи сестер першого коліна, а у відсутності таких, то другого й так далі коліна) –  громадянину України, який має хоч би одну дитину в шлюбі з громадянином України – це початок правління нової династії монархів України. У разі відсутності старшого з прямих родичів монархічного роду першого коліна через його смерть та при наявності його дітей, то спадщина монархії України передається старшому сину з цієї родини, а у відсутності сина – старшій дочці.

§4.Монарх України та його родина може бути виключно кровними українцями.

§5.Новий монарх України вступає в свої права будучи повнолітнім, при досягненні шістнадцятилітнього віку. У разі малолітнього спадкоємця монархії України, йому призначається регент відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 116.

§1.Монарх України є сюзереном українського національного православ’я. Монарх України та його родина сповідують українське національне православ’я. Втрата православ’я монархом України є підставою для його зречення престолу на користь православного спадкоємця відповідно до Конституції та закону України.

§2.Монарх України вступає в свої права після його коронації та складенням присяги на вірність українській нації та кримськотатарському народу. Коронацію монарха України та приведення його до присяги здійснює глава національної православної церкви або інший її архієрей відповідно до традиції, закону та ситуативній необхідності.

Стаття 117.

§1.Подружжя Монарха України є виключно кровні українці. Монарх України успадковується від своїх батьків-монархів України довічно. Монарший титул в Україні розповсюджується на подружжя монарха України. Титул монарх України зберігається за монархічним подружжям довічно.

§2.У разі одруження монарха України з особою не української крові, титул монарха України втрачається автоматично й переходить до законного спадкоємця української монархії відповідно до Конституції України.

§3.У випадку відсутності спадкоємця української монархії чи небажанню останнього чинного спадкоємця української монархії взяти на себе титул монарха України, рада національної безпеки України визначає нового кандидата на монарха України з числа українців по крові та виносить це на ствердження всеукраїнським референдумом відповідно до Конституції та законів України. У такому випадку новий монарх України є повноправним спадкоємцем української монархії України. Після його коронації відбуваються нові вибори всіх гілок влади та органів місцевого самоврядування України й формування нового складу кабінету міністрів України та інших виконавчих органів державної влади України.

Стаття 118.

§1.Монархи України, їх подружжя й спільні діти є недоторканими особами в повному розумінні без винятків.

§2.Честь та гідність монарха України та його родини охороняються законом.

§3.Дія кримінального чи адміністративного кодексу України на особу монарха України та його родину не розповсюджується.

Стаття 119.

§1.Монарх України:

1) є володар всієї України, людей в ній та її маєтності повним обсягом;

2) забезпечує державну незалежність, національну безпеку та правонаступництво держави;

3) формує раду національної безпеки України;

4) є верховним головнокомандувачем збройних сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування збройних сил України, служби безпеки України, інших військових формувань в Україні, ухвалює програму з питань їх діяльності;

5) за поданням кримськотатарського меджлісу стверджує еміра Кримськотатарського емірату;

6) сам чи за поданням сенату верховної ради України призначає всеукраїнський референдум, ухвалює перелік питань та порядок проведення всеукраїнських референдумів відповідно до Конституції та законів України;

7) відповідно до вимог Конституції та законів України розпускає верховну раду України чи одну з її палат, а також меджліс Кримськотатарського емірату;

8) призначає вибори верховної ради України в строки, передбачені Конституцією й законами України та приймає на урочистому засіданні верховної ради України присягу депутатів та сенаторів верховної ради України;

9) підписує закони України та офіційно їх опубліковує, має право вето щодо щойно ухвалених законів України  з наступним поверненням їх на новий розгляд верховної ради  України крім законів, ухвалених на всеукраїнському референдумі;

10) звертається з посланнями до української нації та зі щорічними й позачерговими посланнями до верховної ради  України про внутрішнє й зовнішнє становище України;

11) ухвалює укази, які регламентують не охоплене законом взаємовідношення в будь-якій сфері життєдіяльності держави тощо;

12) ухвалює рішення про скликання в будь-який момент позачергової сесії верховної ради України чи її палат, ухвалює рішення про розпуск в будь-який момент, в тому числі й під час дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні, палати депутатів чи сенату верховної ради України або повного її складу;

13) призначає вибори депутатів рад громад та голів громад відповідно до Конституції й законів України та достроково припиняє повноваження рад громад, голів громад з підстав, визначених Конституцією та законами України;

14) призначає прем’єр-міністра України за згодою сенату верховної ради України та представляє нового прем’єр-міністра України на урочистому засідання обох палат верховної ради України, а також призначає членів кабінету міністрів України, інших керівників центральних органів виконавчої влади та припиняє їхні повноваження на цих посадах  відповідно до Конституції та законів України;

15) за поданням прем’єр-міністра України утворює, реорганізовує та ліквідує міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, скасовує акти кабінету міністрів України з питань зовнішньополітичної діяльності, оборони й безпеки держави відповідно до Конституції та законів України;

16) призначає членів конституційного суду України відповідно до Конституції та законів України;

17) утворює суди в установленому Конституцією та законами України порядку та визначає судові округи;

18) призначає на посади та звільняє з посад генерального прокурора України, голову служби безпеки України, голову національного бюро розслідувань України, голову служби зовнішньої розвідки України, генерального цензора України;

19) затверджує склад  та призначає на посади й звільняє з посад голову та інших членів центральної виборчої комісії України, голову національного (королівського) банку України, голову та членів рахункової палати України, антимонопольного комітету України, фонду державного майна України, голову та членів національної ради України з питань телебачення й радіомовлення, голову національного комітету державної служби України, керівників та членів інших органів державного регулювання відповідно до Конституції та законів України;

20) присвоює шляхетні титули, лицарські чини та звання, вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги, вищі ранги державних службовців та інші вищі спеціальні звання та класні чини, а також скасовує це у випадку передбаченому чинним законодавством та традицією з цього приводу;

21) ухвалює рішення про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України, ухвалює рішення про прийняття до підданства України та про припинення підданства України, про надання притулку в Україні;

22) надає державним закладам у сферах освіти, науки, культури статус національних (королівських), призначає на посади та звільняє з посад керівників таких національних закладів;

23) ухвалює рішення про встановлення й зміну меж адміністративно-територіальних одиниць, про їх найменування та перейменування, а також поселень в Україні, своїм рішенням встановлює статус поселення;

24) визначає перелік державних свят й вшанування доленосних національних подій та, у разі необхідності, особливості їх відзначення;

25) нагороджує державними нагородами та відзнаками;

26) здійснює амністію та помилування;

27) встановлює перелік об’єктів права державної власності, що підлягають приватизації та подає це на розгляд сенату верховної ради України для складення й ствердження ним програми приватизації цих об’єктів;

28) утворює в межах коштів, передбачених у державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень заклади державного управління, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби безпосереднього підпорядкування монарху України, що передбачено Конституцією та законами України, призначає на посади та звільняє з посад керівників цих державних установ;

29) ухвалює рішення відповідно до закону про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, про надання військової допомоги іноземним державам, про направлення підрозділів збройних сил України, інших військових формувань до іноземної держави чи про допуск підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України;

30) ухвалює рішення відповідно до закону про оголошення війни та рішення про оголошення стану війни в разі збройної агресії проти України про використання збройних сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;

31) ухвалює рішення відповідно до закону про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державної незалежності України;

32) ухвалює рішення про визнання іноземних держав, приймає вірчі та відкличні грамоти акредитованих в Україні дипломатичних представників, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України;

33) укладає міжнародні договори України, уповноважує на укладення міжнародних договорів від імені України, ухвалює рішення про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам чи міжнародним організаціям, ухвалює рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків та міжнародних фінансових організацій позик;

34) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

§2.Визначення засад грошово-кредитної політики та контроль за її здійсненням покладено на монарх України через раду національного банку України, правовий статус якої визначається Конституцією та законом України. Забезпечення стабільності гривні є основною функцією центрального банку держави – національного (королівського) банку України. Емісія гривні здійснюється виключно національним банком України.

§3.Вольові державницькі рішення монарха України, перелік яких обумовлено в спеціальному законі, чинні після узгодження їх з радою національної безпеки України, якщо дане рішення підписали не менше, ніж сім членів ради національної безпеки України.

§4.Монарх України відповідно до Конституції та законів України видає укази й розпорядження, які є обов’язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Конституції України частину своїх повноважень монарх України за своїм визначенням може делегувати раді національної безпеки України.

§5.У разі невідповідності указів чи ухвал монарха України чинному законодавству, конституційний суд України виносить своє рішення за поданням відповідно до вимог Конституції та чинного законодавства України, яке є обов’язковим до виконання. У разі відмови монарха України виконувати рішення конституційного суду з яким він не згодний, це рішення виконує рада національної безпеки України, а у випадку відмови і її виконувати це рішення конституційного суду України, то це рішення виконує сенат верховної ради України.

Стаття 120.

§1.Монарх України здійснює свої повноваження довічно.

§2.Повноваження монарха України припиняються в разі:

1) смерті;

2) неможливості виконувати свою місію за станом здоров’я;

3) виключно добровільного зречення українського престолу;

4) за інших причин, передбачених Конституцією України.

§3.У випадку смерті монарха України чи неможливості виконувати свою місію за станом його здоров’я, перехід влади до спадкоємця української монархії України відбувається виключно за умов, передбачених Конституцією України.

§4.Монарх України складає свою заяву про зречення українського престолу особисто на чинному засіданні сенату верховної ради України. У разі, коли через фізичний стан монарха України він не в змозі бути присутнім на цьому засіданні, то засідання сенату верховної ради України в такому випадку відбувається в місці перебування монарха України. А в разі неможливості скликання такого засідання сенату верховної ради України через поважні причини, то зречення монархом України українського престолу здійснюється на чинному засіданні конституційного суду України за таких же умов, що й перед сенатом верховної ради України. Інші обставини зречення монарха України українського престолу не передбачені Конституцією України.

Стаття 121.

§1.Розгляд питання про недієздатність монарха України ініціюється двома третинами більшості від конституційного складу палати депутатів верховної ради України.

§2.Для проведення розслідування палата депутатів верховної ради України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор та спеціальні слідчі з повноваженнями, які відповідають вимогам Конституції та законодавству України.

§3.Висновки й пропозиції спеціальної тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні палати депутатів верховної ради України в місячний термін від дня створення спеціальної тимчасової слідчої комісії.

§4.Рішення про недієздатність монарха України ухвалюється сенатом верховної ради України в місячний термін від дня ухвалення рішення про недієздатність монарха України палатою депутатів верховної ради України за наявності висновку конституційного  суду України щодо додержання встановленої цією статтею та іншим чинним законодавством процедури розслідування й розгляду справи про недієздатність монарха України.

§5.Недієздатність монарха України обумовлюється спільним рішенням верховної ради України, якщо за це проголосувало чотири п’ятих від конституційного складу обох палат.

§6.Остаточне рішення про недієздатність монарха України стверджує рада національної безпеки України підписами більшості її особового складу.

§7.Після вступу в дію чинного рішення про недієздатність монарха України здійснюється коронація повнолітнього спадкоємця монарха України в місячний термін, а у випадку не досягнення законного спадкоємця повноліття, функції монарха України та його регента виконує рада національної безпеки України до досягнення спадкоємцем свого повноліття. Головним регентом неповнолітнього монарха України є глава національної помісної християнської православної церкви України. При цьому, рада національної безпеки України відповідає за свою цю діяльність всім своїм майном та життям.

Стаття 122.

§1.Шляхта в Україні розподіляється на титуловану й лицарство.

§2.Монарх України своїм універсалом (грамотою) присвоює відповідний титул шляхтича достойній особі-громадянину України чи лицарський чин за його монаршим визначенням.

§3.Право рекомендувати монарху України присвоєння особі чину лицаря мають національні церкви, органи місцевого самоврядування, політичні та всеукраїнські громадські організації.

Стаття 123.

§1.Титулована шляхта поділяється на гетьманів, князів, бояр, отаманів та осавулів.

§2.У Кримськотатарському еміраті шляхетною титулованою особою є Кримськотатарський емір та бей. Особливості присвоєння інших шляхетних титулів та визначення статусу титулованих осіб у Кримськотатарському еміраті визначається в спеціальному рішенні монарха України.

§3.Статус, відзнаки й атрибути, права, привілеї та обов’язки титулованої шляхти встановлюються за рішенням монарха України відповідно до статутів титулів та традиції.

Стаття 124.

§1.Лицарство в Україні не є спадковим. Воно складається з визначних осіб суспільства, які своєю діяльністю примножили славу української націй та кримськотатарського народу.

§2.Статус лицаря набувається завдяки відповідного указу монарха України на підставі відповідного клопотання національної церкви, органів місцевого самоврядування, політичної партії чи всеукраїнської громадської організації або за власною ініціативою монарха України.

§3.Військові офіцери України є лицарями України й розподілені на ордени за родами військ. Інші військові в Україні можуть мати лицарський чин за визначенням монарха України. Назва військового ордену не обов’язково співпадає з назвою даного роду військ.

§4.Статус, назва, відзнаки й атрибути, права, привілеї та обов’язки лицарства встановлюються за рішенням монарха України відповідно до статутів лицарських орденів та традиції.

§5.Лицарський чин зобов’язує.

§6.Лицарський чин може бути присвоєний підданому монарха України чи іншому не громадянину України відповідно до статутів лицарських орденів та традиції.

Петро Перепуст. Далі буде.

Підготовив Ігор Гутенко.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *