Українська монархія. Нова конституція України, розділ VІІІ-Х.

Сайт Сумської обласної організації УНА-УНСО продовжує публікацію проекту нової конституції України з монархічним устроєм суспільства.

Пропонуємо Розділ VІІІ, Розділ ІХ та Розділ Х.

Відгуки й пропозиції можете направити за електронною адресою: monarchija@gmail.com

Розділ VІІІ. Адміністративно-територіальний устрій.

Стаття 73.

§1.Адміністративного-територіальними одиницями в Україні є князівства, Кримськотатарський емірат, паланки, кримськотатарські улуси, міста, повіти й кримськотатарські волості.

Систему адміністративного-територіального устрою України складають поселення – міста, містечка, селища, села, хутори, хуторці. Іншої складової адміністративного-територіального устрою України не передбачається окрім специфічного розподілу й статусу поселень кримських татар, що обумовлено в спеціальному законі з цього приводу.

§2.Всі поселення в Україні мають свої межі, встановлені відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 74.

§1.Населення поселень має статус громади з кількістю його жителів від дев’яти тисяч та більше.

§2.Поселення з кількістю помешкань для окремих родин від одного до десяти мають назву хуторець, який не набуває статусу громади, а входить до складу відповідної громади на землях якої він розташований.

§3.Поселення з кількістю помешкань для окремих родин від одинадцяти до тридцяти мають назву хутір, який не набуває статусу громади, а входить до складу відповідної громади на землях якої він розташований.

§4.Поселення з населенням до трьох тисяч мешканців мають назву село, окрім хуторців та хуторів.

§5.Поселення з населенням від трьох до десяти тисяч мешканців мають назву селище.

§6.Поселення з населенням від десяти до ста тисяч мешканців мають назву містечко.

§7.Поселення з населенням більш ніж сто тисяч мешканців мають назву місто.

Стаття 75.

§1.Громади, мають органи місцевого самоврядування.

§2.Міста можуть мати особливий статус – Магдебурзьке право або інший статус відповідно до указу монарха України чи ради національної безпеки України, Конституції та законів України.

§3.Особливості устрою в містах з Магдебурзьким правом визначаються спеціальним статутом міста Магдебурзького права, дарованим цьому місту монархом України чи за рішенням ради національної безпеки України відповідно до Конституції та законів України.

§4.Особливості статусу інших міст визначаються завдяки статуту даного міста, ухваленого рішенням монарха України чи ради національної безпеки України відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 76.

§1.Об’єднання кількох чи декількох сіл, селищ з загальною кількістю в них мешканців до десяти тисяч має статус повіту та назву одного з його поселень. Повіт має статус громади.

§2.Містечка мають статус повіту.

§3.Об’єднання кількох чи декількох повітів має статус паланки.

§4.Об’єднання кількох чи декількох поселень в Криму з загальною кількістю мешканців до п’яти тисяч та з більшістю в них мешканців кримськотатарського народу, має статус кримськотатарської волості.

§5.Об’єднання кількох чи декількох кримськотатарських волостей з загальною кількістю мешканців не менше п’ятдесяти тисяч та з більшістю в них мешканців кримськотатарського народу, має статус кримськотатарського улусу.

§6.Навіть одна кримськотатарська волость з загальною кількістю мешканців не менше п’ятдесяти тисяч може започаткувати створення кримськотатарського улусу відповідно до рішення монарха України чи ради національної безпеки України.

§7.Об’єднання кримськотатарських поселень у волость чи формування улусів не передбачає обов’язковості їх дотичного розташування, а формується за рішенням кримськотатарських громад відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 77.

§1.Об’єднання кількох чи декількох паланок має статус князівства.

§2.Об’єднання всіх кримськотатарських улусів у Криму має статус Кримськотатарського емірату.

§3.Навіть один кримськотатарський улус може започаткувати створення Кримськотатарського емірату відповідно до рішення монарха України чи ради національної безпеки України.

Стаття 78.

§1.Князівства в Україні:

1) Чорноморське князівство (Одеська та Миколаївська області);

2) Таврійське князівство (Херсонська обл. та Автономна республіка Крим);

3) Запорізьке князівство (Запорозька та Донецька області);

4) Слобожанське князівство (Харківська та Луганська області);

5) Січеславське князівство (Дніпропетровська та Кіровоградська області);

6) Староукраїнське князівство (Полтавська, Сумська та Чернігівська області);

7) Наддніпрянське князівство (Київська, Черкаська та Житомирська області);

8) Галицько-Волинське князівство (Львівська, Волинська та Рівненська області);

9) Подільське князівство (Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області);

10) Гуцульське князівство (Івано-Франківська, Закарпатська та Буковинська області).

§3.Князівство охоплює кілька чи декілька паланок під орудою призначеного монархом України князя даного князівства.

Стаття 79.

§1.Адміністративно-територіальні утворення України є її невід’ємними складовими частинами.

§2.Статус адміністративно-територіальних структур України визначаються законом.

§3.Адміністративно-територіальний устрій в Україні ухвалюється монархом України чи радою національної безпеки України.

§4.Межі адміністративно-територіальних одиниць можуть бути змінені з урахуванням рішень місцевих референдумів у зацікавлених громадах з цього приводу за рішенням монарха України чи ради національної безпеки України.

Розділ ІХ. Місцеве самоврядування.

Стаття 80.

§1.В Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

§2.Українська нація та кримськотатарський народ беруть безпосередню участь в управлінні органами місцевого самоврядування.

§3.Держава забезпечує додержання Конституції України та законів при здійсненні повноважень місцевого самоврядування.

§4.Права місцевого самоврядування захищаються рішеннями монарха України чи ради національної безпеки України, Конституцією й законами України та судом.

Стаття 81.

§1.Місцеве самоврядування є правом та спроможністю жителів громад здійснювати в інтересах місцевого населення регулювання й управління суспільними справами місцевого значення в межах, визначених монархом України чи радою національної безпеки України, Конституцією та законами України.

§2.Громадою є мешканці поселення, що визначено в Конституцією України.

§3.До складу громади не можуть входити інші громади.

§4.Місцеве самоврядування здійснюється в межах даної громади.

§5.Місцеве самоврядування здійснюється жителями громад як безпосередньо, так й через органи місцевого самоврядування – власні представницькі органи місцевого самоврядування, голів громад та їх виконавчі органи.

§6.Органом місцевого самоврядування сіл та селищ є їх віче, статус якого визначається чинним законодавством України.

§7.Віче скликається раз в рік 14 жовтня або при нагальній необхідності за рішенням війта або ста мешканців цього поселення, що оформляється їх підписами.

§8.Віче чинне, якщо в ньому бере участь не менше половини громадян даного поселення.

§9.Рішення на віче приймаються простим голосуванням.

§10.Виконавчим органом сіл та селищ є їх управа на чолі з війтом, якого обирає віче. Персональний склад управи формує війт відповідно до можливості коштів місцевого бюджету та реальної необхідності. Війт не може мати іншого представницького мандату.

§11.Органи місцевого самоврядування кримськотатарських сіл та селищ можуть мати свої національні відмінності відповідно до закону.

Стаття 82.

§1.Представницьким органом місцевого самоврядування громад рада громади.

§2.Депутати ради громади обираються строком на три роки жителями даної громади, які мають право голосу, завдяки прямих виборів за загальним та рівним виборчим правом завдяки таємному голосуванню.

§3.У повітах та кримськотатарських волостях, а також у містечках кількість депутатів становить в тридцять осіб, у містах п’ятдесят осіб, незалежно від кількості населення містечка чи міста.

§4.Депутатом ради громади може бути обраний житель цієї громади, який має право голосу.

§5.Голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган ради громади, який формується за його поданням радою громади відповідно до закону.

§6.Голова громади обирається на строк повноважень ради громади жителями громади, які мають право голосу, на прямих виборах на основі загального й рівного виборчого права завдяки таємному голосуванню. Головою громади може бути обраний житель цієї громади, який має право голосу.

§7.Порядок формування й повноваження рад громад та їх виконавчих органів, статус голів громад, депутатів рад громад, віче та війта визначаються Конституцією та законами України.

Стаття 83.

§1.Громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування відповідно до закону:

1) ухвалюють особливості статуту громади та подають це на затвердження монарха України чи ради національної безпеки України;

2) управляють майном, що є в комунальній власності, в тому числі їх підприємствами, іншими виробничими та комерційними організаціями й установами;

3) затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку громади, утримання обов’язкових громадських суспільних закладів духовності, культури, гігієни, освіти, медицини, транспорту, ринків тощо, раціонального природокористування, охорони довкілля й контролюють їх виконання;

4) вирішують відповідно до закону питання щодо використання природних ресурсів місцевого значення;

5) ухвалюють рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

6) ініціюють питання розвитку закладів освіти, культури, охорони здоров’я;

7) ухвалюють рішення щодо забезпечення охорони правопорядку та громадської безпеки, функціонування закладів самооборони;

8) ініціюють введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації на території даної громади чи її відповідних місцевостях;

9) затверджують місцеві бюджети та контролюють їх виконання;

10) встановлюють місцеві податки, збори, обов’язкові платежі;

11) забезпечують здійснення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

12) утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;

13) вирішують у межах закону інші питання, які не вилучені зі сфери їх компетенції й вирішення яких не покладено на інший орган.

Стаття 84.

§1.Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є нерухоме й рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти та надходження відповідно до закону.

§2.Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень державних органів, компенсуються державою.

Стаття 85.

§1.Органи місцевого самоврядування мають право взаємодіяти при здійсненні повноважень, створювати на добровільних засадах для виконання спільних завдань об’єднання органів місцевого самоврядування, статус яких визначається законом.

§2.Громади безпосередньо або через утворені ними органи можуть ухвалювати в межах своєї компетенції для більш ефективної реалізації спільні рішення.

§3.Громади можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування, утримання підприємств, організацій та установ, що є в комунальній власності, створювати для цього відповідні органи та служби.

§4.Органи місцевого самоврядування мають право на умовах, передбачених законом, здійснювати транскордонне співробітництво з органами місцевого самоврядування інших держав відповідно до закону.

Стаття 86.

§1.Органам місцевого самоврядування можуть бути делеговані відповідно до закону окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих делегованих повноважень повним обсягом за рахунок коштів державного бюджету України або завдяки віднесенню до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, зборів, обов’язкових платежів, передає з цією метою органам місцевого самоврядування об’єкти державної власності.

§2.Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади підконтрольні в межах, визначених законом, відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 87.

§1.Органи місцевого самоврядування ухвалюють акти, які є обов’язковими до виконання в межах їх громади.

§2.Дія актів органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності указам монарха України, Конституції та законам України зупиняється главою державного управління даної адміністративно-територіальної структури України з одночасним зверненням до суду.

Розділ Х. Кримськотатарський емірат.

Стаття 88.

§1.До відання Кримськотатарського емірату належить:

1) здійснення виборів до верховної ради України за квотою встановленою Конституцією України, затвердження складу виборчої комісії Кримськотатарського емірату;

2) управління об’єктами спільної власності громад кримськотатарських улусів у межах, визначених законом;

3) розроблення, затвердження та виконання бюджету Кримськотатарського емірату на основі єдиної податкової й бюджетної політики України;

4) розроблення, затвердження та виконання програм Кримськотатарського емірату з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля – відповідно до державних програм;

5) участь у забезпеченні прав людини та громадянина, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

6) забезпечення функціонування й розвитку державної та кримськотатарської мов та культури кримськотатарського народу;

7) охорона й використання пам’яток історії та культури кримськотатарського народу;

8) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення з депортації кримськотатарського народу;

9) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в улусах Кримськотатарського емірату або в окремих їх місцевостях.

§2.До відання Кримськотатарського емірату законами можуть бути віднесені інші права та обов’язки.

§3.Кримськотатарський емірат може мати особливий каталог законів, який ним ухвалюється та набирає чинності після узгодження їх з монархом України чи радою національної безпеки України. Дія цих законів розповсюджується на все населення Кримськотатарського емірату.

Стаття 89.

§1.Представником монарха України та ради національної безпеки України є Кримськотатарський емір.

§2.Кримськотатарський емір є керівником державної адміністрації в Кримськотатарському еміраті та виконує свої повноваження відповідно до рішень монарха України, ради національної безпеки України, Конституції та законів України.

Стаття 90.

§1.Представницьким органом Кримськотатарського емірату є меджліс на чолі з його головою в кількості п’ятдесяти його депутатів.

§2.Меджліс у межах своїх повноважень ухвалює рішення та постанови, що є обов’язковими до виконання в Кримськотатарському еміраті.

§3.Депутати меджлісу обираються строком на три роки на прямих виборах жителями громад у межах кримськотатарських улусів, які мають право голосу, на основі загального та рівного виборчого права завдяки таємному голосуванню.

§4.Депутатом меджлісу може бути обраний громадянин України, житель відповідної громади в межах Кримськотатарського емірату, який має право голосу.

§5.Меджліс обирає свого голову таємним голосуванням.

§6.Меджліс формує свої робочі органи відповідно до закону та свого регламенту.

§7.Меджліс Кримськотатарського емірату може бути розпущений монархом України чи радою національної безпеки України в будь-який момент, в тому числі й під час дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні, якщо впродовж тридцяти діб однієї чергової сесії чинні пленарні засідання не можуть розпочатися чи не сформоване його керівництво та в інших випадках відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 91.

§1.Виконавчим органом Кримськотатарського емірату є диван Кримськотатарського емірату. Голова дивану Кримськотатарського емірату призначається на посаду та звільняється з посади меджлісом.

§2.Порядок формування та діяльності, повноваження меджлісу та дивану Кримськотатарського емірату визначаються указами монарха України чи ради національної безпеки України, Конституцією та законами України, а також рішеннями Кримськотатарського емірату з питань, віднесених до його повноважень.

Стаття 92.

§1.Меджліс зі своїм виконавчим органом – диваном Кримськотатарського емірату в межах Кримськотатарського емірату та в межах своїх повноважень здійснюють регулювання з питань віднесених Конституцією та законами України до компетенції органів місцевого самоврядування в Україні з урахування національних особливостей кримськотатарського народу з цього приводу відповідно до закону.

§2.Акти меджлісу та дивану Кримськотатарського емірату ухвалюються відповідно до указів монарха України чи ради національної безпеки України, Конституції України, законів, рішень кабінету міністрів України на їх виконання.

§3.Дія актів меджлісу та дивану Кримськотатарського емірату з мотивів невідповідності указам монарха України чи ради національної безпеки України, Конституції України, законам зупиняється главою державного управління Кримськотатарського емірату – еміром, з одночасним зверненням до суду.

Петро Перепуст. Далі буде.

Підготував Ігор Гутенко.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *