Урок політгеографії. Тема: Європа.

А зараз, малята, я вам розповім про Європу.

Якщо ви підете на задвірки України, там де вже не живуть українці, ви попадете в Європу. Якщо будете йти на схід сонця, то це буде Східна Європа, а якщо на захід – Західна Європа.

Дорогі малята, ходити на схід чи на захід дуже небезпечно, бо там живуть страшні людиноподібні створіння, яких ще називають варварами.

Варвари це схожі на людей створіння, але зовсім без людської душі. Їм невідомо багато людських почуттів.

Деякі навіть хизуються, що їм до вподоби пити людську кров. Вони говорять, що вампіри пішли з їхнього краю. Цей край називається Румунією. Там живуть румуни. Улюбленою їх твариною є, як ви думаєте, дітки? Ні, не киця, ні, не качечка, а здоровенна страшна така вовчиця, вони навіть пам’ятник їй встановили. Румуни дуже хочуть загарбати нашу територію – Буковину чи хоч би острів Зміїний. Мабуть їм більш до вподоби українська кров. От вони й зазіхають на наш народ.

Подалі, за Румунією, є ще багато диких племен. Це й французи, іспанці, голанці, німці та інші. А ще далі, на острові, англійці. Ці взагалі дуже дикі.

Колись ці англійці човнами подалися до Індії. В Індії живуть такі мирні й добрі індуси. Це стародавня людська цивілізація, яка збудувала собі величні храми та прикрасила їх дорогоцінними коштовностями. Так от, коли англійців занесло в Індію, то вони перебили там багато людей, а дорогоцінні коштовності виколупували зі статуй індійських богів та відвезли їх до себе на острів. А попутно забрели ще в Єгипет, пограбували його та понищили багато єгипетських старожитностей.

Потім вони вирішили, що ще не нажилися чужого добра, то підговорили морських розбійників, щоб ті грабували мирні кораблі й віддавали англійцям частину награбованого, а за це вождь їх племені, який ще у них називається чи то король, чи то королева, викарбували з награбованого золота орден та й нагородили тих розбійників, яких ще називають піратами. Це дуже великі друзі англійців. Ну, ті дуже зраділи та й давай грабувати далі ще більше.

Інше плем’я, яке називають іспанцями, то ті вирішили податися до Америки. Прибувши туди вони знищили багато мирного населення, пограбували міста та села. Та Америка стала майже безлюдною та пустою. Тоді туди різні бродяги та бешкетники понаїхали й почали там господарювати, а рештки місцевого населення вони витіснили в так звані резервації. Ну це такі загородки, як для худоби.

А от французи, голанці та німці, більше полюбляли чорну Африку. Вони туди як наїхали, місцевих людей загнали в рабство, заставили їх тяжко працювати, а декого ще й продавали в Америку, як скотинку, на тяжкі роботи.

Дехто з цих варварів вирішив, що їм цього ще замало, то подалися далі в Азію та Австралію й там пролили багато крові мирних людей та влаштували рабство. З того часу стали вони розкішно жити, будувати собі палаци.

Пройшов час. Виросли нові покоління. Пролиті ріки крові мирного населення в колоніях висохли. Все потроху майже забулося. Ось тоді, ці європейські варварські племена, й почали придумувати в себе так звані благородні порядки. Вони придумали різні етикети, понаписували багато правил поведінки, збудували театри, навіть заборонили спалювати живих людей на багатті, що в них називається інквізиція. Розповідали всім, що вони благородні й багато чого іншого, а потім хтось те назвав європейською цивілізацією. Всім стало весело.

Щоправда сутність єства цих варварів не змінилася, бо це природа, а природа, як відомо, міняється дуже поволі.

На жаль цим варварам відсутнє поняття співчуття в тяжку годину, жалю до ближнього, почуття справедливості, честі й багато чого іншого, що називається досягненням людської цивілізації.

Якось варвари зі сходу, півдня та півночі влаштували геноцид українського народу. Про це знали й варвари з заходу, бо вмирали мільйони українців. А ці варвари говорили, що то брехня, бо хотіли вірити таким же варварам, які влаштували цю трагедію нашого народу, щоб не турбуватися про ближнього.

Пізніше, коли наш народ був окупований північно-східними варварами, а між цими й західними варварами спричинилася війна, то нам дуже сутужно довелося. На теренах України залишився північно-східний варвар, а західний виганяв наших людей від себе, які хотіли втекти від північно-східних варварів, бо там було ще гірше ніж на заході. І через те, що західним варварам не притаманне почуття жалю, співчуття й таке інше, то вони й віддали наших людей в пазурі ще гіршого варвара.

Коли весь світ, і Європа в тому числі, набула риси якоїсь цивілізації, то напримдумували міжнародні звичаї, назвали їх нормами чи то правом. Але, що то за норми чи що то за право, коли геноцид української нації вони не визнають, кажуть, що то брехня, таке інше. А ми то знаємо, дорогі малята, що в кожній українській родині померли від страшного голоду люди, а багато українських родин вимерли повністю.

Та що тут сказати, хіба тим варварам, які самі влаштовували величезні біди не одному, а десяткам й десяткам народів світу щось защемить у серці з чужого лиха. Мабуть їм і свого народу було б не жаль, бо вони ж варвари.

Ось через це, дорогі малята, не ходіть ні на схід, а ні на захід, бо там люди, як ті дикі звірі рикають, дуже небезпечні.

Лука Іваницький


Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *