«Викрадення Русі» з отцем Сєргєєм Родіоном.

Отець Родион, з Московських уніатів (УПЦ МП).

Давно практикує своє блудословіє. При цьому він бачить себе ньюфілософом і теології, і цивільних наук всіх скопом взятих.

Чого тільки не пише цей, прости Господи, батюшка. Ось навожу приклад його «глибоко філософської» праці.

Брошура. Отець Родион. «Астрологія, її сутність та походження за вченням Православної Церкви», С-Пєтєрбурґ, 1991.

З брошури.

«У той час на землі були велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди».(Бут. 6, 4)

Ось він пише своє розуміння цього біблійного епізоду.

Оскільки шлюб у Біблії нерідко позначає єднання з Богом(Ос.2,16; Еф.5,22-23), то в шлюбі духів та людей можна вбачати символ зародженого поганства з його шануванням демонів – поганських богів, магією, астрологією й іншими видами чаклунства – наголошує отець Радіон.

Однак, в такому тлумаченні Святого Письма явно вбачається нерозуміння самої суті, що подано в Біблії. Адже „сини Божі” не є духами, вони також, як і людина матеріалізовані. Про це у вищезазначеній цитаті зі Святого Письма й наголошено.

Отже, „сини Божі” це різновид Божого творіння, фізіологія яких має тотожне корінь з людиною, бо вони, ці „сини Божі”, могли „брати їх (дочок людських) собі за дружин”, „увійти до дочок людських” й запліднити жінку (людини), яка народжувала від їх сім’я дітей-велетнів.

http://www.unso.loc

«Християнство й астрологія».

Українська Національна Асамблея, місто Суми.

Цей московський «мудрець» віщає свої «істини» на широкий загал. А його духовні керманичі не вбачають у цій мішурі, яку вони називають творами, нічого крамольного. Невігластво так й пре з усіх щілин цієї, прости Господи, церкви. Бо вона ж «істинно-канонічєская»!

Певно не відають такі московські псевдо філософи, що російську мову «винайшли» саме українці після так званого об’єднання «братніх» народів ще за Козацької доби, бо в той час це була суцільно неграмотна країна в яку й закликано було вчений люд з України для становлення освіти, культури й духовності в тому дикому краї. Призабули, що українець Микола Гоголь є основоположником російської літературної мови!

А ось ще один «шедевр» творчості Московських уніатів в Україні.

Далі статтю секретаря Прес-центру

Київської Патріархії Володимира Яцульчака

подаємо скорочено.

Цікаві речі діються.

У Росії намагаються закрити останню бібліотеку української книги в той час, коли в центрі Києва, без зайвих застережень, на красивих сучасних розкладках продаються книги відвертого антиукраїнського характеру.

Приміром, нещодавно в одній з крамничок на території Києво-Печерської Лаври я придбав брошуру під назвою «Викрадення Русі», де автор Сєргєй Родін планомірно й безсоромно принижує та ганьбить усе українське, а «ясновельможні» власники лаврських книгарень таким же самим безсоромним методом, правда без посмішки, як це зараз прийнято в системі маркетингу, пропонують їх українським читачам.

Розділи з цієї брошури також були передруковані в “Православному співбесіднику» під №11 (25), 2002 рік, – газеті Тульчинскої єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату, яку очолює архієпископ Іонафан Єлєцькіх.

Головна ідея брошури – ніякої України, української мови, історії та культури немає й не може бути. “Популяція “українців” – так й не інакше з християнсько-російською любов’ю автор називає українську націю.

Багато роздумів, багато емоцій. Та краще наведу цитати з брошури.

«Ніякої «української історичної науки» не існує».

«Плоди створення самостійницької історіографії, тиражовані в багатьох тисячах книг, брошур, статей, а тепер уже й фільмів, являє собою всього лише брехливий, фантастичний міф з елементами соціальної утопії, апокрифічних переказів, неймовірних домислів та історичних анекдотів, надмірно удобрених злобними наговорами на Росію та росіян».

Авторові було б краще повернутися до часів початку правління Петра І, коли «чудесним» чином майже за один рік само позаймалися вогнем усі українські монастирські архіви з літописами та рукописами неоціненного історичного значення для України, й не тільки.

«Не будь польського володарювання, не було б зараз ніякої української мови».

“…йдеться не про створення національної мови, а всього лише про виникнення змішаного діалекту».

“Навіть зараз розмовна «мова» малоросійських селян зрозуміла будь-якій російській людині, бо при всіх своїх полонізмах вона все-таки – діалект російської мови».

Та невже? Дійсно, тотально всі росіяни без труднощів розуміють українську мову. Я дійсно був би радий такому явищу. Але саме це і є міфом.

«Достатньо послухати дикторів «державного телебачення», щоб переконатися: всі вони говорять з явно вираженим польським акцентом. В якості «рідної» називають польський суржик».

«З української філології – радянської чи самостійницької – визиск невеликий, бо це не наука, а всього лише наукоподібна пропаганда фантастичних міфів».

Відродження української мови для автора – «Нинішня каламутна хвиля українізації…».

« Загадка. Нерозв’язаний парадокс. Що ж це за люди такі – «українці»? Звідки в них це дивне протиприродне неприйняття «рідної мови»?».

Історію України автор публікації відверто називає «ідеологічною отрутою».

Автор непримиренно апелює до назви Малоросія, жодного разу(!) так й не назвавши з загальнолюдською повагою нашу країну Україною: «Сьогодні в Малоросії души й розум російських дітей, планомірно перетворюють на яничар, які ненавидять власний народ…» й так далі на адресу українців посипалися компліменти.

Особливою увагою борзописця користується Галичина. Автор «лагідно» описує Львів: «Атмосфера міста вибухонебезпечна насичена, буквально, тваринною ненавистю до росіян, яка раз за разом проявляється в самих диких та брутальних формах». Таке враження, що галичани повинні стелити свої одежі та кидати пальмове гілля нелюдам, які вистріляли або згноїли в таборах усю українську еліту. Попрошу автора не забувати, що ще живі свідки та безпосередні учасники нелюдських тортур над ними з рук червоних терористів. Пам’ять народу не вбити й не згноїти.

Після цілої плеяди сарказмів, україноненависництва, різної форми маячні та виплеканого шовінізму, автор смиренно, по-братньому апелює до читача останнім розділом своєї брошури: «Чому нам не об’єднатися?», де знову ж таки повертається до своєї риторики: «Українську «національність» придумали лише для того, щоб дурити та грабувати…».

На мою думку не варто вдаватися до зайвої критики брошури, написаної в кращих традиціях великомосковського блудослів’я.

І насам кінець. Боляче не те, що я читаю на сторінках цієї брошури, якось уже звик, боляче, що така література розповсюджується в Києво-Печерській Лаврі. Я не хочу, щоб Києво-Печерська Лавра, яка завжди була душею України, перестала бути нею…

Церква.info

Підготував Петро Перепуст. Українська Національна Асамблея, місто Суми.

http://www.unso.loc ; Email: perepust@ukr.net, luka100luka@ukr.net, una-unso_sumy@ukr.net .

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *