Як наші хлопці в Суми їздили.

Вирішило якось керівництво УНА поїхати в Суми та й подивитися, а як там місцева обласна організація свою VІІ звітно-виборчу конференцію буде проводити.

Ну, збираються вони, набрали різних паперів побільше – нехай у Слобожанщині читають, бо грамотні ж там унсовці мешкають. Та й виїжджати собі зі столиці вже надумали.

Аж тут голова Верховної Ради України пан Володимир Литвин як причепився до них та й запитує – а куди це ви хлопці їдете, мабуть відпочивати на рибалку чи на полювання? Це так як в нього та в державних мужів заведено. Та ні, каже столичне керівництво з УНА, нам не до відпочинку, поїдемо на периферію попрацюємо з місцевою організацією.

Звісно ж пан Литвин цьому не повірив та й думає – ага, щось втаємничують, мабуть на тих рибалках та полюваннях ще й дівчата красиві будуть, можна  й позалицятися. Та як пристав до наших хлопців – візьміть та візьміть мене з собою.

Відчепись від нас, кажуть хлопці, бачиш, ми тут всі заклопотані, готуємось до роботи.

А пан Литвин і думає собі – мабуть ще й лазню десь у лісі запримітили, добре б з ними поїхати та відпочити, бо у тій Верховній Раді напаришся, а віничком ніхто й не вишмагає – ніякого тобі лікувального процесу.

Хлопці вже виїжджають зі столиці, то пан Литвин й собі думає, ну нічого, я за ними зараз подамся.  Все одно я обіцяв у Суми заїхати й поговорити з місцевими медиками щодо лікування дитячої онкології.

Зателефонував куда слєдуєт, приїхав цілий кортеж з охоронцями, провідниками, кухарями тощо. Сів пан Литвин у саме велике авто та й розпорядився, щоб за нашими хлопцями впотай їхали, а якщо вони звернуть десь до лісу, то й ви за ними, наказує.

Їдуть собі вони, їдуть, а те керівництво з УНА нікуди так і не звертає до лісу на полювання чи в лазню якусь фешенебельну, мабуть далі все це буде, думає пан Литвин. Аж тут йому й доповідають зі служби СБУ, що дійсно керівництво УНА на звітно-виборчу конференцію в Суми подалося.

Що тут сталося, ви навіть не уявляєте. Як розлютився пан Литвин та й кричить, обдурили мене унсовці, я їм покажу зараз. Давай телефонувати сумському губернатору та меру, щоб ті назбирали людей побільше та всіх кореспондентів разом з журналістами. Буду каже з народом спілкуватися, після того як заїду до місцевих медиків.

Ну, сумське начальство під козирок та й назбирали люду чимало, який тільки в місті залишився, бо багато хто роз’їхався на вихідні по селах, на городи, до родичів, а багато хто на ту звітно-виборчу конференцію подався. Тут пан Литвин як затупає ногами та й каже сумському губернатору – от не взяли мене унсовці на свою конференцію, то нехай всі журналісти й кореспонденти різні біля мене крутяться, нічого їм висвітлювати ту конференцію. Губернатор в свою чергу теж як затупав ногами на тих мас-медія, то майже всі й злякалися та побігли до пана Литвина на якусь там прес-конференцію.

А розумні журналюги й думають собі – мабуть нічого такого цікавого довкола пана Литвина не буде, якісь там проповіді нарозказує, ще щось звичне та не цікаве, подамося краще на звітно-виборчу конференцію Сумської обласної організації УНА. Тим паче, що ще й цікаві люди з київського керівництва приїхали. От вони й пішли до унсовців та й не пошкодували, бо цікаво було послухати й подивитися, як місцеві націоналісти звітувалися та планували свою діяльність надалі.

А служби різні потаємні все це розповіли пану Литвину. Він розлютився не на жарт та й говорить, щоб його кортежі збиралися їхати назад до столиці, бо ні рибалки тут, ні полювання, ні навіть лазні достойної ніхто не влаштував. Їдуть собі з кортежами, з даїшниками, які блимають спец сигналами та кричать в підсилювачі звуку, щоб місцеві водії поставали й не заважали їхати пану Литвину. Невідомо, правда, кому то вони мигали та кричали, бо всі місцеві шофери після тієї конференції пороз’їжджалися з міста in puris naturalibus, що по-нашому на лоно природи значить, бо що їм у Сумах робити, цікавого вже немає адже конференція СОО УНА-УНСО закінчилася.

А тим часом, учасники звітно-виборчої конференції СОО УНА-УНСО, свою роботу закінчивши, пішли на каву в кафе на проспекті Шевченка де саме й проїздив пан Литвин. Помахали йому руками в дорогу, а він навіть не обернувся, бо був невдоволений, що його на ту конференцію не запросили. От і сказав своєму шоферу, щоб той газу до отказу натиснув, бо не хоче й бачити нікого.

Звичайно, унсовці потішилися з цього та й давай своїх націоналістичних, патріотичних та народних пісень співати, бо весело їм було, адже конференція відбулася успішно, а головне, що ніякий там пан Литвин не заважав своїми недолугими запитаннями й пропозиціями.

Лука Іваницький.

Підготував Євген Бобровський.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *